21 січня 2021 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у різні дати, наведені у таблиці в додатку,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру своїх справ, подані Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Список заявників наведений в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

Уряд повідомив Суд про односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Уряд визнав надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Уряд запропонував сплатити заявникам суми, наведені в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції. Ці суми буде конвертовано в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачено протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ.

Заявників було повідомлено про умови односторонніх декларацій Уряду за кілька тижнів до дати постановлення цього рішення. Суд не отримав відповіді від заявників про прийняття умов односторонніх декларацій.

Суд зазначає, щопідпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"… на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див., зокрема, рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" ((Tahsin Acar v. Turkey) (попередні зауваження) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд встановив чітку та вичерпну практику з приводу скарг щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень (див., наприклад, рішення у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року).