Кабінет Міністрів України та Уряд Туніської Республіки, далі - "Договірні Сторони",

ГРУНТУЮЧИСЬ на привілейованих стосунках, встановлених в рамках Угоди між Урядом України та Урядом Туніської Республіки про торговельно-економічне співробітництво, підписаної 7 грудня 1993 року,

ВИЗНАЮЧИ ВАЖЛИВІСТЬ забезпечення правильного нарахування мита та інших податків, а також забезпечення належної організації митними адміністраціями застосування заборон, обмежень, заходів контролю відповідних товарів,

ВРАХОВУЮЧИ, що порушення митного законодавства держав Договірних Сторін завдають шкоди безпеці та економічним, торгівельним, фіскальним, соціальним, культурним інтересам та здоров’ю громадян їх держав,

ВИЗНАЮЧИ ВАЖЛИВІСТЬ досягнення балансу між здійсненням контролю та сприянням забезпеченню вільного потоку законної торгівлі і для задоволення потреб урядів у сфері захисту суспільства і доходів,

ВВАЖАЮЧИ, що співробітництво в митній сфері не має обмежуватись тільки спрощенням та гармонізацією митних процедур, але й охоплювати більш широке коло питань,

БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ, що боротьба з митними порушеннями може бути більш ефективною завдяки тісному співробітництву між їх митними адміністраціями,

ВИЗНАЮЧИ, що взаємний обмін інформацією є найважливішим компонентом ефективного управління ризиками і такий обмін інформацією має базуватись на чітких правових підставах,

З УРАХУВАННЯМ Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, прийнятої в м. Найробі 9 червня 1977 під егідою Ради митного співробітництва, в якій закладені основи для сприяння взаємній адміністративній допомозі в митній сфері,

ВРАХОВУЮЧИ відповідні документи Ради митного співробітництва, зокрема, Рекомендацію Ради митного співробітництва про взаємну адміністративну допомогу від 5 грудня 1953 року,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ також міжнародні конвенції, що містять заборони, обмеження та спеціальні заходи контролю щодо відповідних товарів,

домовились про таке:

Для цілей цієї Угоди:

1. "Митна адміністрація" означають в Україні - Державна фіскальна служба України, а в Туніській Республіці - Міністерство фінансів, Митна адміністрація Туніської Республіки.

2. "Митне законодавство" означає законодавчі та інші нормативно-правові акти, які застосовуються або можуть застосовуватись митними адміністраціями держав Договірних Сторін при імпорті, експорті, перевантажуванні, транзиті, зберіганні та переміщенні товарів або при інших митних процедурах, які регулюють сплату податків або інших зборів, включаючи законодавчі та інші нормативно-правові акти щодо заходів заборон, обмежень та контролю.

3. "Митне правопорушення" означає будь-яке порушення або спробу порушення митного законодавства держав Договірних Сторін.

4. "Особа" означає фізичну або юридичну особу.

5. "Персональні дані" означає будь-які дані, що стосується ідентифікованих осіб або таких, що ідентифікуються.

6. "Інформація" означає будь-яку інформацію, опрацьовану чи проаналізовану, документи, звіти, а також інші повідомлення в будь-якому вигляді, включаючи електронний, або їх завірені копії.

7. "Посадова особа" означає будь-яку посадову особу митної адміністрації або іншу уповноважену особу, яка визначається митною адміністрацією.

8. "Договірна сторона, що запитує" означає митну адміністрацію, яка направляє запит про допомогу згідно з цією Угодою.

9. "Договірна сторона, що отримує запит", означає митну адміністрацію, яка отримує запит про допомогу згідно з цією Угодою.

10. "Митна територія" означає територію, на якій застосовується митне законодавство держави Договірної Сторони, як це визначено нормативно-правовими актами їхніх держав.

11. "Митні платежі" - означає всі мита, податки та/або інші платежі, що нараховуються та справляються на територіях держав Договірних Сторін відповідно до митного законодавства у зв’язку з імпортом або експортом товарів, за виключенням плати, розмір якої обмежений приблизною вартістю наданих послуг.

12. "Наркотичні засоби" означає будь-які речовини, натуральні або синтетичні, занесені до Переліку I і II до Єдиної конвенції про наркотичні засоби (з відповідними поправками), підписаної в м. Нью-Йорк 30 березня 1961 року.

13. "Психотропні речовини" означає будь-які речовини, натуральні або синтетичні, або будь-які природні матеріали, занесені до Переліків I, II, III і IV до Конвенції про психотропні речовини (з відповідними поправками), підписаної в м. Відень 21 лютого 1971 року,

14. "Прекурсори" означає будь-які хімічні речовини, що під контролем використовуються у виробництві наркотичних засобів і психотропних речовин, згаданих в Переліках I, II до Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, підписаної у м. Відень 20 грудня 1988 року.

1. Ця Угода застосовується на митних територіях держав Договірних Сторін, як це визначено в національному законодавстві їхніх держав.

2. Договірні Сторони на запит або за власною ініціативою надають допомогу одна одній в порядку і на умовах, передбачених цією Угодою, з метою забезпечення правильного застосування митного законодавства, зокрема у частині запобігання, виявлення, припинення та розслідування митних правопорушень.

3. Надання допомоги в митній сфері, як це передбачено цією Угодою, не стосується правил, що регулюють питання надання взаємної допомоги у кримінальних справах.

4. Допомога в рамках цієї Угоди кожною з Договірних Сторін надається згідно з національним законодавством держави Договірної Сторони, що отримує запит, та в межах компетенції митних адміністрацій і наявних ресурсів.

5. Допомога щодо відшкодування мит, податків або штрафів не передбачена цією Угодою.

1. На запит Договірної Сторони, що запитує, Договірна Сторона, що отримує запит, надає їй всю необхідну інформацію, яка надає можливість впевнитися, що митне законодавство застосовується правильно, в тому числі, інформацію щодо вчинених або запланованих дій, які є або можуть вважатись митними правопорушеннями, в тому числі:

a) для забезпечення правильності розрахунку митних платежів;

b) точного визначення митної вартості товарів;

c) для визначення тарифної класифікації та країни походження товарів.

2. На запит Договірної Сторони, що запитує, Договірна Сторона, що отримує запит, повідомляє про таке:

a) чи були законно ввезені на територію держави іншої Договірної Сторони, товари, вивезені з території держави однієї з Договірних Сторін, зазначаючи, у разі необхідності, характер митних процедур, що застосовувалися до товарів;

b) чи були законно вивезені з території держави іншої Договірної Сторони, товари, ввезені на територію держави однієї з Договірних Сторін, зазначаючи, у разі необхідності, характер митних процедур, що застосовувалися до товарів.

3. На запит Договірної Сторони, що запитує, Договірна Сторона, що отримує запит, відповідно до положень своїх законодавчих та нормативно-правових актів, вживає всіх необхідних заходів з метою забезпечення нагляду за:

a) окремими фізичними або юридичними особами, щодо яких існують серйозні підстави вважати, що вони вчинили, або які підозрюються у вчиненні порушення митного законодавства на території держави Договірної Сторони, що запитує;

b) місцями зберігання товарів, щодо яких є вагомі підстави вважати, що вони призначені для незаконного ввезення на територію держави Договірної Сторони, що запитує;

c) товари, які переміщені або можуть бути переміщені, щодо яких існують серйозні підстави вважати, що їх переміщення може бути здійснено з порушенням митного законодавства на території держави Договірної Сторони, що запитує;

d) транспортними засобами, щодо яких є вагомі підстави вважати, що вони використовуються або можуть бути використані для вчинення порушення митного законодавства на території держави Договірної Сторони, що запитує.

1. Митні адміністрації держав Договірних Сторін, у межах своєї компетенції, надають одна одній допомогу, якщо вважають це необхідним для правильного застосування митного законодавства, зокрема коли вони володіють інформацією щодо:

a) дій, які порушують митне законодавство і становлять інтерес для іншої Договірної Сторони;

b) нових засобів і методів, що застосовуються для вчинення порушень митного законодавства держави іншої Договірної Сторони;

c) товарів, щодо яких відомо, що вони є об’єктом порушення митного законодавства на території держави іншої Договірної Сторони;

d) осіб, щодо яких відомо або які підозрюються у вчиненні порушення митного законодавства на території держави іншої Договірної Сторони;

e) транспортних засобів і вантажних контейнерів, щодо яких відомо, що вони використовувались, використовуються чи можуть бути використані у вчиненні порушень митного законодавства на території держави іншої Договірної Сторони.

2. У випадках, які могли б спричинити значні негативні наслідки для економіки, охорони здоров'я, громадської безпеки або інших життєво важливих інтересів держави будь-якої з Договірних Сторін, митні адміністрації держав Договірних Сторін, по-можливості, надають допомогу за власною ініціативою без зволікань.

Митні адміністрації держав Договірних Сторін за узгодженою програмою мають надавати одна одній технічну допомогу в митних справах, яка може включати:

a) обмін інформацією та досвідом у сфері методів, нових технологій і обладнання, які використовуються для митного контролю;

b) обмін інформацією щодо засобів або способів вчинення митних правопорушень;

c) навчання та допомогу з метою підвищення кваліфікації посадових осіб для обох митних адміністрацій;

d) обмін фахівцями в різних сферах митної справи;

e) обмін інформацією з питань митного законодавства та митних процедур і формальностей.

1. Митні адміністрації Договірних Сторін, відповідно до національного законодавства їхніх держав і компетенції та наявних ресурсів, мають за власною ініціативою або на запит надавати одна одній всю необхідну інформацію про будь-яку діяльність, яка здійснюється або запланована і може бути або є порушенням митного законодавства держави однієї з Договірних Сторін, що стосується незаконного обігу:

a) зброї, ракет, вибухових речовин і ядерних матеріалів;

b) творів мистецтва, які мають археологічну, культурну або історичну цінність;

c) наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і отруйних речовин, а також речовин, які небезпечні для навколишнього середовища і здоров’я населення;

d) піратських і контрафактних товарів.

2. Інформація, отримана відповідно до цієї Статті, може бути передана до відповідних державних органів Договірною Стороною, що запитує. Однак, вона не може бути передана третій стороні.

1. На запит Договірної Сторони, що запитує, Договірна Сторона, що отримує запит, якщо це можливо в рамках національного законодавства її держави, вживає всіх необхідних заходів для того, щоб:

a) передати будь-які документи; або

b) повідомити про будь-які рішення, прийняті Договірною Стороною, що запитує, в рамках цієї Угоди, адресату, який проживає або розташований на території держави Договірної Сторони, що отримує запит.

2. Запити про надання документів або повідомлень щодо рішень подаються в письмовій формі офіційною мовою держави Договірної Сторони, що отримує запит, або мовою, прийнятною для цієї Договірної Сторони.

1. Запити, відповідно до цієї Угоди, мають бути в письмовій формі і до них можуть додаватись будь-які документи, якщо це буде необхідно. У разі необхідності, запити також можуть бути зроблені в усній формі або в електронному вигляді. Такі запити мають бути негайно підтверджені в письмовій формі.

2. Запити, відповідно до пункту 1 цієї Статті, повинні включати наступну інформацію: