Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Старенький та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Йован Ілієвський (<…>),

Івана Джеліч (<…>), судді

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 71848/13), яку 24 жовтня 2013 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) шістнадцять громадян України, перелічених у додатку (далі - заявники),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за статтею 3 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 03 червня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заявники, які відбували покарання у виді довічного позбавлення волі, скаржилися за статтею 3 Конвенції на піддання їх безпідставному насильству під час евакуації при пожежі з однієї установи виконання покарань до іншої у березні 2012 року та непроведення ефективного розслідування на національному рівні у зв’язку з цим.

2. Імена заявників і роки їхнього народження наведені у Додатку.

3. Пан Василь Йовдій помер 24 квітня 2019 року. 01 травня 2020 року його брат, п. Юрій Йовдій, висловив бажання підтримати заяву.

4. Пан Кулик проживає у м. Вишневе-1. Решта чотирнадцять заявників продовжують відбувати покарання у виді довічного позбавлення волі: п. Кузнєцов, п. Лавренюк і п. Петришак - в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12, п. Токач - у Чортківській установі виконання покарань № 26, а інші десять заявників - у Новгород-Сіверській установі виконання покарань № 31.

__________

-1 Пан Кулик був звільнений з установи виконання покарань 03 квітня 2018 року після відновлення кримінального провадження щодо нього у зв’язку з ухваленням Судом рішення за його попередньою заявою (див. рішення у справі "Кулік проти України" [Комітет] (Kulik v. Ukraine) [Committee], заява № 34515/04, від 02 лютого 2017 року). Його прізвище у зазначеній заяві було транслітеровано з російської мови як мови, використаної тоді заявником, водночас у цій справі воно транслітеровано з української мови, якою складено заяву.

5. Заявників представляла пані Олена Сапожнікова - юрист, яка практикує у м. Києві.

6. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

7. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

8. На момент подій заявники відбували покарання у Сокальській виправній колонії № 47 (далі - Сокальська виправна колонія) у Львівській області.

9. 27 березня 2012 року близько 14 год. 00 хв. на покрівлі даху сектору максимального рівня безпеки, в якому були розміщені шістдесят вісім засуджених до довічного позбавлення волі, у тому числі заявники, виникла пожежа. Усі засуджені були евакуйовані в безпечні місця на території виправної колонії (див. пункти 12-14).

10. Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області організувало та координувало подальшу евакуацію засуджених до довічного позбавлення волі до Львівського слідчого ізолятора (далі - Львівське СІЗО).

11. Заява містила узагальнений виклад подій щодо усіх заявників. У відповідь на зауваження Уряду кожен заявник подав детальний виклад свого особистого досвіду-2.

__________

-2 Це не стосується правонаступника п. Йовдія, який не зміг надати жодних додаткових відомостей (див. пункт 3).

А. Початкова евакуація в межах території виправної колонії

12. Сторони не оскаржували факти стосовно цього початкового етапу евакуації.

13. Незабаром після появи перших ознак пожежі працівники виправної колонії відчинили всі камери сектору максимального рівня безпеки та наказали засудженим вийти, залишивши всі особисті речі. Засуджені виконували накази без застосування наручників та інших засобів стримування.

14. Деяких засуджених-3 розмістили на подвір’ї, а інших-4 помістили до дисциплінарного ізолятора, розташованого в окремій будівлі приблизно за 200 метрів-5. Вони чекали на подальшу евакуацію приблизно до 20 год. 00 хв. або довше-6, страждаючи від холоду, не маючи теплого одягу, без забезпечення їх їжею та водою, без доступу до туалету та без інформації про хід гасіння пожежі.

__________

-3 У тому числі п. Агабалаєва, п. Дейнеги, п. Другова, п. Фарзієва, п. Гречуха, п. Кондрашина і п. Овсієнка.

-4 У тому числі п. Старенького, п. Байла, п. Кузнєцова, п. Хавруцького, п. Кулика, п. Лавренюка, п. Петришака і п. Токача.

-5 Відомості щодо п. Йовдія відсутні.

-6 Пан Фарзієв - до 21 год. 00 хв., п. Хавруцький - до 22 год. 00 хв. і п. Лавренюк - до півночі.

В. Подальша евакуація до Львівського СІЗО

1. Версія Уряду

15. Згідно з твердженнями Уряду евакуація засуджених до довічного позбавлення волі до Львівського СІЗО проводилася організовано, при цьому єдиним застосованим заходом примусу були наручники.

16. Уряд також стверджував, що згідно з результатами медичного огляду заявників після їхнього прибуття до Львівського СІЗО у них не було виявлено жодних тілесних ушкоджень. Однак Суду не були надані копії записів медичного огляду (див. також пункт 56).

2. Версія заявників

17. 27 березня 2012 року, починаючи з 20 год. 00 хв. заявників доставляли по одному до певних адміністративних приміщень, де окрім працівників виправної колонії був присутній військовий високопосадовець. Він допитував їх стосовно їхніх особових справ, як стверджувалося, в агресивній формі та інколи супроводжуючи свої запитання застосуванням фізичного насильства. Після закінчення цього короткого допиту двоє працівників у чорній формі надягали на заявників наручники, надзвичайно щільно затискаючи їх, і виводили назовні. З піднятими за спиною руками та опущеними майже до рівня землі головами заявники не бачили куди йшли, і не могли не вдарятися головою об землю та стіни. Після того, як їх вивели на подвір’я, їм довелося пройти до автомобілів спеціального призначення, які чекали на відстані п’ятдесяти-сімдесяти метрів, між двома рядами військовослужбовців (далі - "живий коридор"), кожен з яких мав гумовий кийок, палицю або частину електричного кабелю в руках. Без будь-яких підстав і попередження військовослужбовці наносили заявникам удари руками та ногами, штовхали їх, поки вони проходили повз.

18. Усі заявники мали численні гематоми та синці. Деякі з них також отримали інші тілесні ушкодження:

одне або декілька ушкоджень голови (п. Дейнега, п. Кондрашин, п. Байло, п. Другов, п. Петришак і п. Овсієнко);

вибитий зуб (п. Овсієнко);

підозра на перелом носа (п. Кузнєцов);

вивих плеча (п. Старенький та п. Кузнєцов);

ушкодження спини (п. Агабалаєв); та

ушкодження коліна (п. Фарзієв).

19. Пан Кузнєцов також зазначив, що двоє військовослужбовців, які його тримали, самі були здивовані насильством осіб, які сформували "живий коридор", і їх декілька разів випадково вдарили.

20. Заявники також посилалися на різні довгострокові негативні наслідки для здоров’я їхнього стверджуваного побиття.

21. Заявники залишалися в наручниках протягом декількох годин після прибуття до Львівського СІЗО. Загалом вони перебували у наручниках, які були максимально затиснуті, з приблизно 19 год. 00 хв. 27 березня 2012 року до приблизно 05 год. 00 хв. 28 березня 2012 року. У результаті руки багатьох засуджених стали фіолетовими та оніміли.

22. Після декількох годин очікування у Львівському СІЗО заявників почали по черзі викликати і змушувати роздягатися у присутності багатьох працівників установи, у тому числі жінок. Медичний персонал відмовився документувати будь-які тілесні ушкодження та надавав заявникам лише первинну медичну допомогу або взагалі її не надавав.

23. З огляду на повідомлення про пожежу у Сокальській виправній колонії у новинах національного телебачення родичі заявників негайно звернулися із запитами та клопотаннями про побачення із заявниками. Однак приблизно протягом трьох тижнів заявникам було заборонено контактувати зі своїми сім’ями і захисниками.

24. Наприкінці квітня 2012 року більшість заявників перевели до Новгород-Сіверської установи виконання покарань № 31.

А. Загальна інформація щодо скарг, поданих на національному рівні

25. Пан Агабалаєв, п. Дейнега, п. Другов, п. Кондрашин, п. Лавренюк та п. Йовдій не подавали жодних скарг на жорстоке поводження на національному рівні.

26. Пан Гречух, п. Токач і п. Хавруцький, як стверджувалося, надсилали скарги з Львівського СІЗО до різних національних органів влади, але припинили, оскільки не отримали жодної відповіді.

27. Решта заявників стверджували, що подали скарги до прокуратури: п. Овсієнко - 28 березня 2012 року, п. Старенький - 29 березня 2012 року, п. Кузнєцов - 30 березня 2012 року, п. Кулик - невдовзі після 19 квітня 2012 року, п. Байло - 23 квітня 2012 року, п. Петришак - 30 травня 2012 року, а п. Фарзієв - 11 червня 2012 року. У матеріалах справи відсутні документи на підтримку цих тверджень.

28. Згідно з твердженнями Уряду на національному рівні найпершою скаргою на стверджуване жорстоке поводження із заявниками була скарга п. Байла до Генеральної прокуратури України 15 червня 2012 року.

29. Згідно з наявними документами найперша скарга була подана п. Куликом у невстановлену дату до 15 червня 2012 року. У наданих Суду матеріалах справи міститься копія листа Генеральної прокуратури України від 15 червня 2012 року щодо направлення до прокуратури Львівської області скарги захисника п. Кулика на стверджуване жорстоке поводження з її клієнтом під час евакуації у зв’язку з пожежею у Сокальській виправній колонії. Додаткові відомості про розслідування цієї скарги відсутні.

30. Перші задокументовані скарги після цього були подані: 15 червня 2012 року п. Байлом, 17 червня 2012 року п. Стареньким, 19 червня 2012 року па. Кузнєцовим, 30 липня 2012 року п.Фарзієвим, 01 вересня 2012 року п. Овсієнком і 25 березня 2013 року п. Петришаком.

31. У цих скаргах заявники надали такий самий виклад подій, як і в своїй заяві до Суду (див. пункти 17-23). Крім того, заявники, зокрема п. Старенький, п. Байло та п. Кузнєцов, послідовно стверджували (починаючи щонайпізніше з червня 2012 року, див. пункт 30), що вони та багато інших засуджених отримали різні тілесні ушкодження під час евакуації при пожежі 27 червня 2012 року і ці тілесні ушкодження не були задокументовані.

32. У своїх скаргах заявники стверджували про відсутність у них можливості встановити особи винних і вважали, що це мала зробити національна прокуратура.

В. Розслідування щодо працівників Сокальської виправної колонії

1. Прокуратурою Сокальського району

33. У період із серпня 2012 року по грудень 2013 року прокуратура Сокальського району одинадцять разів відмовляла в порушенні кримінальної справи або закривала провадження-7 щодо працівників

__________

-7 Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, який був чинним до 19 листопада 2012 року, прокуратура реагувала на заяву про злочин або відмовою в порушенні кримінальної справи, або порушенням такої справи. Постанова виносилася за результатами "дослідчої перевірки". Повноцінне розслідування проводилося лише після порушення кримінальної справи. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року, який набрав чинності 19 листопада 2012 року, скасував стадію дослідчих перевірок і передбачав обов’язкове проведення досудового розслідування за заявою про злочин. Початком такого розслідування було внесення скарги до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згодом провадження могло бути закрито.

Сокальської виправної колонії (чотири рази за скаргами п. Старенького-8, тричі за скаргами п.Байла-9, двічі за скаргами п. Кузнєцова-10, один раз за скаргою п. Фарзієва-11 та один раз за скаргою п. Овсієнка-12). Зрештою дев’ять з цих постанов були скасовані як передчасні та такі, що не ґрунтувалися на всебічному розслідуванні.

__________

-8 10 серпня та 03 жовтня 2012 року (постанови про відмову у порушенні кримінальної справи) і 16 січня та 29 квітня 2013 року (постанови про закриття кримінального провадження).

-9 10 серпня 2012 року (постанова про відмову у порушенні кримінальної справи) і 03 січня та 22 березня 2013 року (постанови про закриття кримінального провадження).

-10 28 січня та 23 травня 2013 року (постанови про закриття кримінального провадження); остання постанова також стосувалося п. Петришака.

-11 10 вересня 2012 року (постанова про відмову у порушенні кримінальної справи).

-12 08 жовтня 2012 року (постанова про відмову у порушенні кримінальної справи).

34. Прокуратура Сокальського району послідовно посилалася на показання численних працівників Сокальської виправної колонії, які заперечували, що застосували силу до засуджених або були свідками застосування такої сили. Зауважувалося, що обов’язки під час евакуації були розподілені таким чином: працівники виправної колонії відповідали за охорону засуджених на території виправної колонії, військовослужбовці військової частини № 3002 супроводжували їх із приміщення виправної колонії до транспортних засобів і забезпечували їхнє епатування до Львівського СІЗО, тоді як зведений загін групи швидкого реагування Львівської області сформував "живий коридор" для засуджених під час їхнього виведення з приміщення виправної колонії до транспортних засобів. Прокурор вказав, що адміністрація Сокальської виправної колонії зазначила про відсутність у неї інформації про особовий склад вказаного загону групи швидкого реагування.

35. Крім того, прокуратура Сокальського району посилалася на показання працівників Львівського СІЗО, які стверджували про відсутність тілесних ушкоджень або скарг під час медичного огляду заявників після їхнього прибуття до СІЗО. Також зазначалося про відсутність будь-яких записів про події, тілесні ушкодження, скарги чи клопотання про надання медичної допомоги у журналах реєстрації виправної колонії та СІЗО.

36. У вересні 2012 року, а можливо пізніше, слідчий допитав п. Байла, п. Старенького, п. Кузнєцова, п. Другова та п. Дейнегу-13, які стверджували про жорстоке поводження з ними 27 березня 2012 року. Однак їхні скарги були відхилені як такі, що не ґрунтувалися на вагомих доказах і спростовувалися показаннями інших свідків.

__________

-13 Хоча п. Другов і п. Дейнега не подавали окремих скарг до прокуратури, п. Старенький та п. Байло вказували їх як свідків.

37. Серед показань свідків, крім показань засуджених і працівників СІЗО, а також тверджень відповідних заявників, у постанові від 22 березня 2013 року про закриття кримінального провадження за скаргою п. Байла прокуратура Сокальського району зазначила, що засуджені до довічного позбавлення волі п. Яр., п. М. і п. Ч., яких також евакуювали 27 березня 2012 року, а також п. Старенький, п. Кузнєцов і п. Овсієнко були допитані та підтвердили скарги на жорстоке поводження. Однак зауважувалося, що ці свідки вказали про неможливість опізнати відповідних військовослужбовців.

38. Було проведено судово-медичні експертизи п. Байла (21-25 лютого 2013 року) та п. Кузнєцова і п. Петришака (обидва 21 і 22 травня 2013 року), аби встановити наявність у них тілесних ушкоджень та у випадку їхнього виявлення з’ясувати, чи могли такі тілесні ушкодження бути отримані 27 березня 2012 року. Згідно з висновками експертів експертизи проводилися на підставі візуального огляду заявників і дослідження їхніх медичних карток. Згідно з твердженнями п. Кузнєцова експерт не оглядав його особисто. Складені за результатами проведення судово-медичних експертиз висновки були такими:

- п. Байло мав шрам на лівій тім’яній ділянці голови, який міг бути спричинений дією тупого предмета 27 березня 2012 року; водночас в його медичній картці не містилося жодних записів про отримання тілесних ушкоджень і тому не було підстав для висновку, що п. Байло міг отримати зазначене тілесне ушкодження під час його евакуації 27 березня 2012 року, як він стверджував;

- п. Кузнєцов і п. Петришак не мали тілесних ушкоджень, а з огляду на їхні медичні картки не було підстав вважати, що вони могли отримати які-небудь тілесні ушкодження 27 березня 2012 року. У висновку п. Кузнєцова було зазначено про запис в його медичній картці від 13 квітня 2012 року, в якому вказувалося, що його можна було переводити до іншої установи виконання покарань.

39. 21 лютого 2013 року слідчий прокуратури Сокальського району долучив як речові докази одяг п. Байла, в якому він нібито був під час евакуації та на якому були "плями коричневого кольору, схожі на кров". Відомості про проведення будь-яких слідчих дій у зв’язку з цими речовими доказами відсутні.

40. 13 лютого 2013 року прокуратура Сокальського району відмовила у наданні процесуального статусу потерпілого п. Байлі, а 07 березня 2013 року14 - п. Кузнєцову. Пан Байло безуспішно намагався оскаржити цю відмову.

__________

-14 Інформація щодо інших заявників відсутня.

41. 02 березня 2013 року прокурор відмовив у задоволенні клопотання п. Байла про проведення очних ставок з працівниками медичної частини Львівського СІЗО, а також про доступ до висновку судово-медичної експертизи та протоколів допиту свідків у зв’язку з відсутністю в останнього процесуального статусу потерпілого.

2. Прокуратурою Львівської області

42. 07 лютого 2014 року прокуратура Львівської області призначила судово-медичну експертизу п. Старенького та його медичної картки для встановлення, чи міг він отримати які-небудь тілесні ушкодження 27 березня 2012 року. З невідомих причин ця експертиза проведена не була.

43. 28 лютого 2014 року прокуратура Львівської області закрила провадження за скаргою п. Старенького в частині щодо працівників Сокальської виправної колонії. Слідчий вважав, що твердження п. Старенького спростовувалися показаннями численних працівників Сокальської виправної колонії та Львівського СІЗО. Крім того, з медичної картки п. Старенького вбачалося, що 27 та 28 березня 2012 року він не звертався за медичною допомогою. У зв’язку з цим слідчий посилався на надану Львівським СІЗО інформацію, згідно з якою після прибуття до СІЗО п. Старенького було оглянуто і не було задокументовано жодних тілесних ушкоджень та скарг. Насамкінець слідчий зазначив, що була допитана низка інших засуджених, зокрема п. К., п. Яр., п. М., п. Ле. і п. Ч., яких евакуювали 27 березня 2012 року, і вони заперечили, що зазнали жорстокого поводження або були свідками будь-якого жорстокого поводження.

С. Розслідування щодо службових осіб Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області

1. Прокуратурою Львівської області

44. 27 грудня 2012 року прокуратура Львівської області внесла запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що означало початок розслідування скарги п. Байла на жорстоке поводження під час його евакуації в березні 2012 року, яка стосувалася "службових осіб Державної пенітенціарної служби України у Львівській області".

45. 25 грудня 2013 року це провадження було закрито. Слідчий зазначив, що скарги п. Байли не підтверджувалися доказами. Зауважувалося, що засуджені п. К., п. Яр., п. М., п. Ле. і п. Ч., яких також евакуювали, зазначили, що вони не зазнавали жорстокого поводження і не були свідками такого поводження. Хоча п. Овсієнко, п. Старенький та п. Кузнєцов під час їхнього допиту як свідків вказали, що бачили ушкодження на голові п. Байли, вони не бачили, як він його отримав. Працівники виправної колонії та СІЗО неодноразово допитувалися і вони заперечували застосування сили до засуджених. Під час додаткового допиту судово-медичний експерт, яка оглядала п. Байла, зазначила, що шрам був єдиним тілесним ушкодженням, виявленим під час його огляду у лютому 2013 року, і воно дійсно могло бути отримане у березні 2012 року. Однак з огляду на сплив значного періоду часу між стверджуваною подією та оглядом експерта було неможливо встановити точну дату отримання цього тілесного ушкодження. Крім того, не могло виключатися, що п. Байло міг нанести собі таке тілесне ушкодження самостійно. Слідчий також посилався на інформаційну довідку медичної частини Львівського СІЗО, згідно з якою після прибуття 27 березня 2012 року п. Байло пройшов медичний огляд, за результатами якого було встановлено, що стан його здоров’я був задовільний. Як випливає з його медичної картки, під час тримання у Львівському СІЗО він не висував жодних скарг і не просив надати йому медичну допомогу.

46. 06 березня та 03 квітня 2015 року відповідно Галицький районний суд міста Львова (далі - Галицький суд) та Апеляційний суд Львівської області залишили постанову без змін.

47. 30 січня 2020 року п. Байло звернувся до новоствореного Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів Генеральної прокуратури України з клопотанням про відновлення провадження.

48. 28 лютого 2020 року Генеральна прокуратура України повідомила п. Байла про скасування постанови від 25 грудня 2013 року у зв’язку з неповнотою та неналежністю проведеного розслідування, а також про відновлення провадження.

2. Прокуратурою Личаківського району

49. 25 січня 2013 року прокуратура Личаківського району міста Львова розпочала розслідування скарги п. Кузнєцова у частині щодо жорстокого поводження "службових осіб Державної пенітенціарної служби України у Львівській області". 31 січня 2013 року провадження було закрито у зв’язку з відсутністю у діях складу кримінального правопорушення. 15 березня 2013 року Личаківський районний суд міста Львова залишив цю постанову без змін.

50. У доступних Суду матеріалах справи копії вказаних документів відсутні.

D. Розслідування щодо військовослужбовців військової частини № 3002

51. 09 серпня та 18 вересня 2012 року прокуратура Львівського гарнізону та Львівська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відповідно, відмовили у порушенні кримінальної справи щодо військовослужбовців військової частини № 3002 за скаргами п. Старенького, п. Байла, п. Кузнєцова, п. Кулика (постанова від 09 серпня 2012 року) та п. Фарзієва (постанова від 18 вересня 2012 року) у зв’язку з відсутністю доказів вчинення злочину-15. Було встановлено, що в евакуації брали участь сорок вісім військовослужбовців військової частини № 3002 і наручники були єдиним заходом стримування, застосованим до всіх засуджених. Слідчі посилалися на показання вищих службових осіб, які заперечили жорстоке поводження із засудженими. Крім того, було допитано медичного працівника Львівського СІЗО, який зазначив, що за результатами проведеного після прибуття до СІЗО медичного огляду усіх шістдесяти восьми засуджених до довічного позбавлення волі жодних тілесних ушкоджень виявлено не було. Згідно із записами Львівського СІЗО жоден із засуджених не висував скарг на жорстоке поводження. Слідчі зазначили, що декілька засуджених до довічного позбавлення волі, зокрема п. Г., п. Ор., п. Яш., п. Ол. та п. Овсієнко, були допитані і зазначили, що не зазнавали жорстокого поводження та не були свідками такого поводження.

__________

-15 У матеріалах справи відсутні детальні відомості стосовно цих скарг.

Е. Додаткова інформація, надана Урядом

1. Щодо подальших скарг на національному рівні

52. 27 серпня 2012 року п. Старенький та п. Байло звернулися до Галицького суду зі скаргою на незаконну бездіяльність прокуратури Львівської області та прокуратури Львівського гарнізону. 02 жовтня 2012 року Галицький суд відмовив у задоволенні цих скарг як необґрунтованих. Пан Старенький та п. Байло не подавали апеляційних скарг.

53. У доступних Суду матеріалах справи копії вказаних документів відсутні.

2. Щодо знищення деяких матеріалів розслідування

54. 18 січня та 07 травня 2019 року після закінчення встановленого законодавством строку зберігання прокуратура Львівської області знищила наглядові провадження-16 у зв’язку зі скаргами таких заявників:

п. Фарзієва (з 23 серпня до 19 вересня 2012 року);

п. Гречуха (з 25 вересня до 01 жовтня 2012 року);

п. Байла (з 03 липня до 03 вересня 2012 року);

п. Петришака (з 12 квітня до 16 травня 2013 року);

п. Другова (дати не вказані); і п. Кондрашина (дати не вказані)-17.

__________

-16 Застосовні нормативно-правові акти щодо ведення документації передбачали відкриття прокуратурою "наглядових проваджень" для обліку всіх обмінів документами після отримання скарг чи заяв.

-17 Вбачається, що скарги п. Гречуха, п. Другова та п. Кондрашина не стосувалися питань, які мають значення для цієї заяви (див. пункти 25 і 26).

А. Медичні картки заявників

55. Уряд не надав Суду копій медичних карток заявників, окрім декількох сторінок з медичної картки п. Байла, які не містять записів за 2012 рік, датованих раніше ніж жовтень 2012 року.

56. Уряд також не надав копій записів щодо медичного огляду заявників після їхнього прибуття до Львівського СІЗО, про що просив Суд, повідомляючи про справу Уряду.

57. Захисник заявників надала Суду копії витягів із медичних карток заявників, надісланих адміністрацією установ виконання покарань за її запитом у 2020 році. Жоден з них не містив записів про медичний огляд заявників після їхнього прибуття до Львівського СІЗО у березні 2012 року. Єдиними винятками були записи про обстеження пана Кулика та пана Токача терапевтом 28 та 30 березня 2012 року відповідно, який дійшов висновку про задовільний стан їхнього здоров’я. Пан Кулик і п. Токач заперечили проведення такого огляду.

В. Показання свідків

58. Уряд зазначив, що національні органи досудового розслідування відібрали показання у декількох засуджених до довічного позбавлення волі, які були евакуйовані із Сокальської виправної колонії разом із заявниками, і вони спростували твердження про жорстоке поводження.

59. Захисник заявників подала до Суду копію письмових показань, написаних у січні 2020 року п. Овсієнком, а також п. М., п. К. і п. Ч. (див. пункти 37, 43 і 51, прокуратура робила посилання на цих свідків під час проведення розслідування на національному рівні), в яких вони зазначили, що ніколи не давали показань органам досудового розслідування. Вони також підтвердили, що під час евакуації засуджені до довічного позбавлення волі, у тому числі вони самі, зазнали жорстокого поводження.

60. Крім того, згідно з твердженнями захисника заявників вона мала телефонну розмову з п. Ор. (див. пункт 51), який також заперечив надання показань органам досудового розслідування. Оскільки він був неписьменним, він не міг підтвердити це письмово.

61. Захисник заявників також отримала письмові показання п. Г. (див. пункт 51), в яких він стверджував, що органи державної влади змусили його засвідчити про відсутність побиття в обмін на обіцянку не переводити його до іншої установи виконання покарань, і ця обіцянка була виконана.

62. Крім того, письмові показання засуджених до довічного позбавлення волі п. Лу. та п. Т. підтверджували версію подій заявників.

63. Відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) 1960 року (втратив чинність з 19 листопада 2012 року) наведені в рішенні у справі "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункт 45, від 15 травня 2012 року.

64. Відповідні положення КПК України 2012 року (чинного з 19 листопада 2012 року) наведені в ухвалі щодо прийнятності у справі "Нагорський проти України" (Nagorskiy v. Ukraine), заява № 37794/14, пункт 38, від 04 лютого 2016 року).

65. Суд зазначає, що п. Василь Йовдій помер після подання цієї заяви за статтею 34 Конвенції (див. пункт 3).

66. У своїх зауваженнях від 19 листопада 2019 року Уряд стверджував, що заяву слід вилучити з реєстру справ у частині щодо померлого заявника, оскільки жоден спадкоємець не підтримав розгляд справи від його імені.

67. Згодом, після того, як брат п. Василя Йовдія висловив бажання підтримати заяву 01 травня 2020 року (див. пункт 3), Уряд не оскаржував його locus standi.

68. Тому не оскаржується, що брат п. Василя Йовдія має право підтримати заяву від його імені, і Суд не вбачає підстав вважати інакше (див. рішення у справі "Карабет та інші проти України" (Karabet and Others v. Ukraine), заяви № 38906/07 та № 52025/07, пункт 230, від 17 січня 2013 року з подальшими посиланнями). Проте далі по тексту посилання робитиметься на п. Йовдія (мається на увазі початковий заявник, п. Василь Йовдій).

69. У зауваженнях від 15 червня 2020 року, наданих від імені заявників у відповідь на зауваження Уряду, захисник заявників подала низку нових скарг. Посилаючись на статтю 34 Конвенції, вона скаржилася, що адміністрація Львівського СІЗО перешкоджала заявникам надсилати будь-які скарги. Захисник також висунула такі скарги з посиланням на статтю 38 Конвенції: щойно вона почала представляти інтереси заявників у жовтні 2013 року, їх почали залякували працівники установи виконання покарань; у 2016 році охоронці установи піддали п. Кондрашина жорстокому поводженню; з 2012 року спеціальний підрозділ міліції регулярно проводив обшуки у Новгород-Сіверській установі виконання покарань; самогубство п. Йовдія у квітні 2019 року було підозрілим; у лютому 2020 року п. Старенький та п. Агабалаєв були свавільно поміщені в карцер на чотирнадцять днів. Крім того, захисник заявників висунула такі твердження, не посилаючись на жодні положення Конвенції: ненадання належної медичної допомоги у зв’язку з різними проблемами зі здоров’ям (п. Старенький, п. Байло, п. Дейнега, п. Другов, п. Гречух і п. Токач); неналежні побутові умови тримання у Новгород-Сіверській установі виконання покарань (п. Старенький та п. Байло); неналежні умови перевезення з Львівського СІЗО до Новгород-Сіверської установи виконання покарань (п. Дейнега); неналежний розмір пенсії по інвалідності (п. Другов і п. Токач). Насамкінець вона скаржилася на стверджуване жорстоке поводження з боку працівників установи виконання покарань з п. Петришаком у незазначену дату у Львівському СІЗО та 01 серпня 2012 року у Новгород-Сіверській установі виконання покарань; та з п. Стареньким у лютому 2020 року у Новгород-Сіверській установі виконання покарань.

70. Суд встановлював, що межі розгляду справи, "переданої" йому під час реалізації права на подання індивідуальної заяви, вважаються скаргою заявника або "вимогою". Твердження, висунуті після повідомлення про справу Уряду держави-відповідача, можуть бути розглянуті Судом лише у тому випадку, якщо вони є уточненням первинної скарги заявника (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Зікатанова та інші проти Болгарії" (Zikatanova and Others v. Bulgaria), заява № 45806/11, пункт 109, від 12 грудня 2019 року та наведені в ньому посилання).

71. На думку Суду, нові скарги, подані після повідомлення про справу, не стосуються фактологічних обставин справи і не є уточненням первинних скарг заявників, щодо яких сторони надали зауваження. Отже, Суд не вважає за доцільне розглядати зазначені питання у цьому контексті. Заявники мали можливість подати нові заяви у зв’язку з будь-якими іншими скаргами стосовно подальших подій відповідно до вимог, наведених у правилі 47 Регламенту Суду (див. рішення у справі "Алієв проти Азербайджану" (Aliyev v. Azerbaijan), заяви № 68762/14 та № 71200/14, пункт 97, від 20 вересня 2018 року).

72. Посилаючись на статті 3 та 13 Конвенції, заявники скаржилися на жорстоке поводження під час евакуації у зв’язку з пожежею у Сокальській виправній колонії 27 березня 2012 року та непроведення ефективного розслідування на національному рівня у зв’язку з цим. Їхні скарги мають розглядатися лише за статтею 3 Конвенції, яка передбачає: