Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Осадча та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Лятіф Гусейнов (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяви № 55896/10, № 62237/13, № 76514/13, № 42644/16, № 70352/16, № 38653/18 та № 47765/18, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяви,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 11 лютого 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Ця заява стосується неефективного розслідування смерті родичів заявників, які загинули у дорожньо-транспортній пригоді, за статтею 2 Конвенції.

2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Беручи до уваги схожість порушених за Конвенцією питань, Суд відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду вирішує об’єднати заяви та розглянути їх в одному рішенні.

5. Заявники скаржилися на те, що розслідування насильницьких смертей їхніх родичів було неефективним. Вони посилалися на статтю 2, пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.

6. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції (див. рішення у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року). Відповідна частина цього положення передбачає:

"1. Право кожного на життя охороняється законом".

А. Прийнятність

7. У заяві № 62237/13 Уряд повідомив Суд, що не зміг подати зауваження у цій справі, оскільки не міг отримати копії матеріалів справи, що знаходилися у судах, розташованих в Автономній Республіці Крим. Суд зазначає, що спочатку Уряд не надав жодних зауважень або пояснень, чому не зробив цього у встановлений Судом строк. Пізніше Уряд у своїх коментарях стосовно вимог заявниці про справедливу сатисфакцію повідомив Суд, що не мав можливості викласти свою позицію у цій справі, оскільки всі відповідні документи залишилися на території Криму та були недоступні Уряду України. Суд також зазначає, що кримінальне провадження у справі про смерть чоловіка заявниці закінчилося ще 05 квітня 2013 року постановленням остаточної ухвали Апеляційним судом міста Севастополя, а основні процесуальні документи стосовно відповідного кримінального провадження, які були надані заявницею, були направлені Уряду в додатку до листа про повідомлення Уряд про заяву. З огляду на те, що Уряд не надав жодних пояснень, чому не міг подати свої зауваження на підставі цих документів, Суд вважає, що він може продовжити розгляд справи на підставі документів, поданих заявницею.

8. Уряд не подав зауважень щодо прийнятності решти заяв.

9. Суд зазначає, що скарги заявників не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

В. Суть

1) Доводи сторін

10. Уряд стверджував, що Конвенцію порушено не було. Зокрема, він зазначив, що органи досудового розслідування негайно порушили кримінальні справи за фактом смерті родичів заявників. Компетентні органи досудового розслідування діяли сумлінно та оперативно. Вони здійснили усе можливе для розслідування обставин справ, а тривалість слідства була виправдана необхідністю провести значну кількість слідчих дій.

11. У заявах № 55896/10, № 42644/16 та № 70352/16 заявники не погодилися із твердженням Уряду про проведення ефективного розслідування в їхніх справах. Вони стверджували, що органи досудового розслідування діяли неоперативно та не забезпечили збір доказів, пов’язаних з подіями. Заявники також стверджували, що слідство у їхніх справах не було належним чином організоване та характеризувалося тактичними недоліками, які перешкодили встановленню відповідальних осіб або причин смерті їхніх родичів.

2) Оцінка Суду

12. Насамперед Суд зазначає, що ці заяви слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі "Ніколае Вірджіліу Тенасе проти Румунії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 41720/13, пункти 157-171, від 25 червня 2019 року.

Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування питання, чи було дотримано процесуальні вимоги за статтею 2 Конвенції, оцінюється на підставі кількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (див. згадане рішення у справі "Ніколае Вірджіліу Тенасе проти Румунії" (<...>), там само, пункти 165-171).

Крім того, зобов’язання провести розслідування не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій заявника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі "Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства" (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

13. Розглядаючи факти цих справ у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що на попередніх стадіях розслідування у цих справах існували суттєві недоліки, і з наявної інформації не вбачається, що після порушення кримінальних справ здійснювалося належним чином організоване слідство. Слідство характеризувалося неодноразовим закриттям і відновленням внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів, а також поступовим псуванням доказів.

14. З наявних у Суду документів вбачається, що неспроможність органів досудового розслідування своєчасно вжити необхідні заходи підірвала їхню здатність встановити обставини, пов’язані зі смертями родичів заявників, та осіб, якщо такі були, які мали понести відповідальність (див. конкретні відомості в таблицях у додатку). Суд уже встановлював порушення стосовно питань, подібних до тих, що розглядаються у цих заявах (див. рішення у справі "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункти 36-41, від 03 листопада 2011 року, згадане рішення у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), пункти 56-60, від 12 січня 2012 року та рішення у справі "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункти 56-71, від 05 листопада 2015 року).

15. За цих підстав Суд вважає встановленим, що проведені у цих справах розслідування не відповідали критерію ефективності. Тому ці скарги свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

16. Заявниця у заяві № 55896/10, посилаючись на статтю 14 Конвенції також скаржилася на те, що вона була піддана органами досудового розслідування дискримінації у зв’язку з її скрутним матеріальним становищем.

17. Суд розглянув заяви і вважає, що у контексті всіх наявних у нього документів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги або не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї. З цього випливає, що ця частина заяви № 55896/10 має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.

18. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

19. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

20. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1. Вирішує об’єднати заяви.

2. Оголошує неприйнятною скаргу за статтею 14 Конвенції у заяві № 55896/10, а решту скарг у заявах - прийнятними.

3. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції у зв’язку зі скаргами на неефективне розслідування смертей родичів заявників.

4. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 березня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду .