Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Принда проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (<…>), Голова,

Марк Віллігер (<…>),

Карел Юнгвірт (<…>),

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Енн Пауер-Форд (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Ангеліка Нуссбергер (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

після обговорення за зачиненими дверима 10 липня

2012 року

постановляє таке рішення, яке було ухвалено того дня:

1. Справу розпочато за заявою (№ 10904/05), яку 7 березня 2005 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) двоє громадян України - Ольга Принда та Мирон Принда (далі - заявники). 1 лютого 2010 року заявниця померла, а заявник висловив бажання продовжити участь у провадженні від імені заявниці (своєї дружини).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - Ю. Зайцев з Міністерства юстиції.

3. Заявники стверджували, зокрема, що розслідування обставин загибелі їхнього сина було надмірно тривалим, неповним і неефективним.

4. 1 липня 2010 року про заяву було повідомлено Уряд. Також було вирішено питання щодо прийнятності та суті заяви розглядати одночасно (пункт 1 статті 29).

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявники народилися у 1944 та 1942 роках. Заявниця, Ольга Принда, померла 1 лютого 2010 року. Заявник проживає у місті Стрий, Україна.

6. 6 жовтня 2003 року приблизно о 21:00 год. сина заявників збив на смерть автомобіль, за кермом якого перебував громадянин Німеччини пан Ф. Автомобіль належав громадянці Польщі пані Г.

7. Правоохоронні органи провели огляд місця події відразу після неї та склали схему дорожньо-транспортної пригоди з відповідними вимірюваннями. Учасники дорожньо-транспортної пригоди (пан Ф. та пан Г., який також перебував в автомобілі під час аварії) надали власні пояснення щодо подій.

8. 7 жовтня 2003 року Стрийський МРВ УМВС України у Львівській області порушив кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди та призначив проведення судово-медичної експертизи потерпілого.

9. 8 жовтня 2003 року було проведено відтворення обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю пана Ф. та пана Г., а також у присутності понятих (пана Р. та пана Л.). У той же день в якості свідків були допитані дві інші особи.

10. 9 жовтня 2003 року слідчий призначив авто-технічну експертизу, яку було проведено 13 жовтня 2003 року та яка встановила, що син заявників помер від важкої черепно-мозкової травми в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

11. 13 жовтня 2003 року заявники дізналися, що їхній син загинув і його тіло знаходиться у міському морзі.

12. 23 жовтня 2003 року заявники звернулися до Моторного (транспортного) страхового бюро України з метою отримання відшкодування. 3 листопада 2003 року заявникам та їхнім онучкам як спадкоємцям потерпілого було надано 8500 грн відшкодування. У супровідному листі страхове бюро повідомило заявникам, що зазначена вище сума була максимальною сумою, яку воно могло виплатити за законодавством без згоди іноземної страхової компанії, і що воно готове підтримувати їх у подальших спробах вимагати будь-які інші компенсації шляхом подання цивільних позовів до особи або осіб, відповідальних за ДТП. Заявники та їхні онучки отримали вищезазначену суму в рівних частках 13 червня 2005 року.

13. Судово-медична експертиза, призначена 7 жовтня 2003 року, була проведена 28 жовтня 2003 року. За її результатами було встановлено, що син заявників помер у результаті дорожньо-транспортної пригоди від відкритої черепно-мозкової травми і що, коли сталося ДТП, він перебував у середньому стані алкогольного сп'яніння.

14. 1 листопада 2003 року слідчий призначив судову автотехнічну експертизу, яку було проведено 2 грудня 2003 року.

15. 26 лютого 2004 року слідчий призначив транспортно-трасологічну експертизу, яку було проведено 26 квітня 2004 року.

16. З грудня 2003 року до грудня 2004 року заявники подавали до різних державних органів численні скарги на затримки розслідування обставин загибелі їхнього сина.

17. 26 червня 2004 року слідчий зупинив провадження у справі на тій підставі, що єдиними свідками ДТП були водій і пасажир легкового автомобіля, який збив сина заявників, але їх було неможливо допитати, оскільки вони проживали за кордоном і міліція не мала коштів для того, щоб організувати їх приїзд до України.

18. 14 липня 2004 року прокуратура Львівської області (далі - обласна прокуратура) скасувала постанову від 26 червня 2004 року та постановила продовжити розслідування.

19. 30 грудня 2004 року слідчий Управління МВС України у Львівській області виніс постанову про закриття кримінальної справи через відсутність у діях водія ознак складу злочину. Було встановлено, що з огляду на темряву, мокре дорожнє покриття та світло передніх фар зустрічного автомобіля водій побачив сина заявників, який ішов по дорозі, лише на відстані, на якій він не міг уникнути наїзду на нього.

20. 10 січня 2005 року обласна прокуратура скасувала постанову від 30 грудня 2004 року у зв'язку з неповнотою розслідування та надала вказівки щодо подальших слідчих дій.

21. Листом від 25 січня 2005 року Управління МВС України у Львівській області повідомило заявникам, що розслідування справи ускладнювалося тим, що відповідачі проживали за кордоном і Управління не мало у розпорядженні коштів для покриття витрат, які вони можуть понести при організації їх приїзду до України.

22. 31 січня 2005 року слідчий призначив додаткову судову технічно-транспортну експертизу, яку було проведено 25 лютого 2005 року.

23. 4 квітня 2005 року слідчий знову виніс постанову про закриття кримінальної справи через відсутність у діях водія складу злочину.

24. 13 травня 2005 року обласна прокуратура скасувала рішення від 4 квітня 2005 року у зв'язку з неповнотою розслідування та надала вказівки щодо подальших слідчих дій.

25. 12 серпня 2005 року слідчий виніс постанову про закриття кримінальної справи. У постанові зазначалося, що слідство виконало всі вказівки прокуратури, але не встановило жодних нових фактичних даних, здатних змінити його попередні висновки.

26. 26 грудня 2005 року обласна прокуратура скасувала постанову від 12 серпня 2005 року. Вона зазначила, що слідчий лише частково виконав вказівки, надані 10 січня 2005 року, а вказівки, надані 13 травня 2005 року, - проігнорував.

27. Листом від 5 січня 2006 року обласна прокуратура повідомила заявнику, що слідство було відновлено та що стосовно слідчого, у провадженні якого перебувала справа щодо їхнього сина, було порушено дисциплінарне провадження у зв'язку з порушенням ним норм кримінально-процесуального законодавства.

28. 16 січня 2006 року слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи щодо пана Ф., пана Г. та пані Г.

29. 30 січня 2006 року слідчий зупинив кримінальне провадження щодо смерті сина заявників, зазначивши, що прокурор наказав йому знайти інших свідків ДТП, чого він наразі не зміг зробити.

30. 5 травня 2006 року розслідування було відновлено.

31. 16 травня 2006 року обласна прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі скаргою заявників, в якій вони стверджували, що пан Ф., пан Г. та пані Г. дали працівникам міліції хабара.

32. 24 листопада 2006 року кримінальну справу було знову закрито. Слідчий зазначив, що він викликав пана Г., який проживає у Польщі, для участі у подальших слідчих діях, але той не з'явився. Він також зазначив, що пана Ф. неможливо викликати з Німеччини, оскільки слідство не мало коштів для оплати витрат на його поїздку до України. Також зазначалося, що не було доказів того, що пан Ф. був винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться.

33. 28 листопада 2006 року обласна прокуратура скасувала постанову від 24 листопада 2006 року у зв'язку з неповнотою розслідування.

34. 4 листопада 2007 року слідство провело відтворення обстановки і обставин події за участю пана Ф., якого було викликано з Німеччини.

35. 17 листопада 2007 року слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи стосовно пана Ф. і закрив кримінальне провадження щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті сина заявників. Ця остання постанова була скасована обласною прокуратурою 15 січня 2008 року.

36. 6 лютого 2008 року слідчий призначив додаткову судову транспортно-трасологічну експертизу, яку було проведено 3 квітня 2008 року.

37. 19 квітня 2008 року слідчий знову закрив кримінальну справу. Він зазначив, що додаткова перевірка встановила, що водій міг би уникнути зіткнення з потерпілим, скориставшись екстреним гальмуванням, лише якби потерпілий біг. З огляду на відсутність підтвердження того, що потерпілий біг, слідчий закрив справу, зазначивши, що за статтею 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

38. 4 липня 2008 року обласна прокуратура скасувала постанову від 19 квітня 2008 року, зазначивши, що необхідно було провести додаткові слідчі дії.

39. 22 листопада 2008 року слідчий закрив кримінальну справу. Ця постанова була скасована обласною прокуратурою 9 грудня 2008 року.

40. 30 грудня 2008 року кримінальне провадження було зупинено слідчим, який у своїй постанові зазначив, що 6 жовтня 2003 року пан Ф. збив невідому особу.

41. 20 квітня 2010 року слідчий відновив кримінальне провадження.

42. 20 серпня 2010 року слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи щодо пана Ф. через відсутність у його діях ознак складу злочину. Іншою постановою від тієї ж дати слідчий закрив кримінальне провадження щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті сина заявників. Ця постанова, прийнята слідчим, була залишена без змін Генеральною прокуратурою України.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

43. Відповідні положення національного законодавства наведено у рішенні від 13 листопада 2008 року у справі "Муравська проти України" (Muravskaya v. Ukraine, заява № 249/03, пункти 35-36) та у рішенні від 12 січня 2012 року у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine, заява № 22737/04, п. 31).

І. ЩОДО LOCUS STANDI ЗАЯВНИКА СТОСОВНО СКАРГ ЗАЯВНИЦІ

44. Заявниця померла 1 лютого 2010 року, коли справа розглядалася в Суді. Сторонами не оспорювалося те, що заявник (її чоловік) має право підтримувати її заяву від її імені. Тому Суд не вбачає жодних причин для того, щоб прийняти інше рішення (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 10 грудня 2009 року у справі "Шастін і Шастіна проти України" (Shastin and Shastina v. Ukraine), заява №12381/04, п. 12). Надалі у тексті йтиметься про обох заявників.

II. СТВЕРДЖУВАНА НЕЕФЕКТИВНІСТЬ І ТРИВАЛІСТЬ РОЗСЛІДУВАННЯ ОБСТАВИН СМЕРТІ СИНА ЗАЯВНИКІВ

45. Заявники скаржилися на те, що розслідування дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті їхнього сина, було надто тривалим і неефективним. Вони посилалися на статтю 2 , пункт 1 статті 6 та на статтю 13 Конвенції .

46. Суд, який є головним у наданні юридичної кваліфікації фактам справи, вважає, що скарга, про яку йдеться, має розглядатися за статтею 2 Конвенції , яка є відповідним положенням (див. рішення від 12 січня 2012 року у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, п. 38). Це положення у відповідній частині зазначає:

"1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання".

A. Прийнятність