Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Новіков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Йонко Грозєв (<…>), Голова,

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>),

Ладо Чантурія (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 03 грудня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 47067/11), яку 20 липня 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Сергій Сергійович Новіков (далі - заявник).

2. Заявника, якому було надано правову допомогу, спочатку представляла пані Н. Лисенко - юрист, яка практикує у м. Харкові. Її замінила пані Н. Охотнікова - юрист, яка також практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

3. Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на відсутність доступу до належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він також скаржився за статтею 5 Конвенції на незаконність і необґрунтованість тримання його під вартою під час досудового слідства та на відсутність у його розпорядженні ефективної процедури оскарження законності тримання його під вартою. Насамкінець він скаржився за статтею 34 Конвенції на обмеження доступу до його представника у Суді.

4. 07 грудня 2016 року Уряд було повідомлено про заяву.

5. 06 квітня 2017 року заявник помер. 08 листопада 2017 року його мати, пані Майя Миколаївна Клементьєва, висловила бажання підтримати провадження у Суді.

6. Уряд заперечив проти розгляду заяви комітетом, оскільки не вважав цю справу предметом усталеної практики. Жодного пояснення чи обґрунтування такої думки надано не було. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє його (див. аналогічний підхід в рішеннях у справах "Неділенко та інші проти України" [Комітет] (Nedilenko and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 43104/04, пункт 5, від 18 січня 2018 року, "Лада проти України" [Комітет] (Lada v. Ukraine) [Committee], заява № 32392/07, пункт 4, від 06 лютого 2018 року, та "Гелетей проти України" [Комітет] (Geletey v. Ukraine) [Committee], заява № 23040/07, пункт 4, від 24 квітня 2018 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Заявник, п. Сергій Сергійович Новіков, був громадянином України, який народився у 1973 році.

А. Кримінальне провадження щодо заявника

8. 26 червня 2010 року працівники Служби безпеки України затримали заявника за підозрою у незаконному збуті наркотичних засобів.

9. 28 червня 2010 року його доставили до Червонозаводського районного суду міста Харкова, який продовжив строк затримання заявника до десяти діб з метою вивчення даних про його особу.

10. 05 липня 2010 року той самий суд обрав заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту. У постанові було зазначено, що він обвинувачувався у скоєнні тяжкого злочину та міг переховуватись або перешкоджати слідству чи продовжити свою злочинну діяльність. Жодних додаткових підстав суд не навів.

11. 25 серпня, 24 вересня, 15 жовтня, 24 листопада 2010 року і 18 березня 2011 року суди продовжували строк тримання заявника під вартою під час досудового слідства, востаннє - до 26 червня 2011 року. Ці постанови здебільшого обґрунтовувалися складністю справи та триваючим провадженням, а також тим, що заявник обвинувачувався у скоєнні тяжкого злочину, міг ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню фактів у справі та продовжити злочинну діяльність. Жодних додаткових відомостей суди не навели. У деяких постановах також було зазначено, що дані про особу заявника були належним чином враховані.

12. 25 червня 2011 року слідство було закінчено, і справу разом з обвинувальним висновком було направлено до Комінтернівського районного суду для розгляду по суті.

13. 20 липня 2011 року під час підготовчого засідання у справі заявника зазначений суд розглянув клопотання заявника про звільнення з-під варти та залишив його без задоволення у зв’язку з необґрунтованістю.

14. Заявник тримався під вартою до 06 квітня 2012 року, коли його було звільнено під підписку про невиїзд.

В. Надана заявнику медична допомога

15. У 2009 році до затримання заявнику було проведено операцію на правій стопі, оскільки йому було ампутовано всі п’ять пальців, а рани не загоїлися.

16. Згідно з твердженнями заявника на момент його затримання у нього все ще були післяопераційні ускладнення, а під час перебування у Харківському слідчому ізоляторі (далі - СІЗО) він не мав доступу до належної медичної допомоги, а стан його здоров’я погіршився, що завдавало йому сильного болю.

17. Згідно з твердженням Уряду після поміщення заявника до СІЗО 06 липня 2010 року його оглянули медичні працівники СІЗО. Зазначалось, що у 2009 році заявнику було проведено операцію на правій стопі, і його пальці було ампутовано.

18. 08 липня 2010 року заявник звернувся до лікаря-терапевта, який діагностував йому облітеруючий ендартеріїт-1 нижніх кінцівок. Заявнику було призначено амбулаторне лікування у виді перев’язок та прийому протизапальних і знеболюючих медичних препаратів, вітамінів. Заявнику також було рекомендовано уникати тривалого перебування у стоячому положенні та обмежити фізичне навантаження на нижні кінцівки.

19. 15 жовтня 2010 року, 18 січня, 01 лютого, 25 травня, 02, 04 вересня, 20 грудня 2011 року та 14 березня 2012 року заявник знову звертався до лікаря-терапевта, який призначав йому лікування у зв’язку з його захворюванням.

20. У період з 27 січня по 14 лютого 2012 року заявник проходив стаціонарне лікування у лікарні виправної колонії. Після виписки з цього закладу йому було рекомендовано подальше амбулаторне лікування у СІЗО.

I. LOCUS STANDI МАТЕРІ ЗАЯВНИКА

21. Передусім, Суд зазначає, що заявник помер під час розгляду справи Судом. Його мати, пані Майя Миколаївна Клементьєва, поінформувала Суд про своє бажання підтримати його заяву. У низці справ, в яких заявник помирав під час розгляду справи, Суд брав до уваги заяви спадкоємців заявника або близьких членів родини, які виявляли бажання підтримати розгляд справи (див., наприклад, рішення у справі "Дімітар Крастев проти Болгарії" (Dimitar Krastev v. Bulgaria), заява № 26524/04, пункт 42, від 12 лютого 2013 року, з подальшими посиланнями). Суд не вбачає підстав для іншого висновку у цій справі, а тому погоджується, що пані Майя Миколаївна Клементьєва може підтримувати заяву, спочатку подану заявником.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

22. Заявник скаржився на те, що його тримання під вартою з 26 червня до 20 липня не було належним чином санкціонованим, а постанови, якими санкціонувалося продовження строку тримання його під вартою, були недостатньо обґрунтованими. Він послався на пункти1 і 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

...

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

...".

А. Прийнятність

23. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними.

В. Суть

1. Пункт 1 статті 5 Конвенції

24. Заявник стверджував, що його тримання під вартою з 26 червня по 20 липня 2011 року було свавільним, оскільки не охоплювалося рішенням суду.

25. Уряд заперечив і стверджував, що тримання заявника під вартою було законним, а його конвенційні права порушені не були.

26. Суд зазначає, що підставою для тримання заявника під вартою упродовж зазначеного у пункті 24 періоду було лише те, що обвинувальний висновок було передано до відповідного суду першої інстанції. Крім того, Суд зазначає, що національні суди не поверталися до розгляду питання про затримання заявника до 20 липня 2011 року, коли суд першої інстанції провів підготовче засідання у кримінальній справі заявника (див. пункт 13). У зв’язку з цим Суд зазначає, що вже розглядав подібні ситуації в інших справах проти України і визнав їх несумісними з принципами юридичної визначеності та захисту від свавілля відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції (див. рішення у справі "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункт 71, від 10 лютого 2011 року).

27. У цій справі Суд не вбачає жодних підстав відходити від своїх попередніх висновків. Отже, було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції.

2. Пункт 3 статті 5 Конвенції

28. Заявник стверджував, що тримання його під вартою під час досудового слідства було надмірно тривалим і не ґрунтувалося на достатніх підставах.

29. Уряд заперечив проти аргументів заявника, зазначивши, що тримання його під вартою було розумним та обґрунтованим.

30. Застосовні загальні принципи викладені в рішенні у справі "Бузаджи проти Республіки Молдова" [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункти 84-91 і 102, від 05 липня 2016 року.

31. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у розумінні підпункту "с" пункту 1 статті 5 Конвенції з 26 червня 2010 року по 06 квітня 2012 року. Отже, тримання його під вартою під час досудового слідства тривало приблизно один рік і дев’ять місяців.