Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Рашитов та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<...>), Голова,

Сіофра О’Лірі (<...>),

Мартіньш Мітс (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 08 березня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у таблиці в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Заявник у заяві № 24048/13 також скаржився за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, зокрема, на те, що тривалість кримінальних проваджень у їхніх справах була несумісною з вимогами щодо "розумного строку", та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції , які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"При визначенні … будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення … кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку [а] … судом…".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".

7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших рішень, рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (<...>) [ВП], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться у цій справі.

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Беручи до уваги свою практику з вказаного питання, Суд вважає, що в даному випадку тривалість проваджень була надмірною і не відповідала вимозі "розумного строку".

10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції .

III. ІНШІ СКАРГИ

12. У заяві № 24048/13 заявник скаржився за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції .

13. Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ця скарга не відповідає критеріям прийнятності, визначеним статтями 34 і 35 Конвенції , та не виявляє жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.