Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Красюков та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Сіофра О'Лірі (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 12 квітня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у таблиці в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Деякі заявники скаржилися також за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ № 71560/13

6. Суд зазначає, що після повідомлення Уряду про заяву заявник подав нові скарги щодо (i) несправедливості апеляційного провадження, яке завершилося постановленням ухвали апеляційного суду від 07 травня 2014 року, та (ii) відмови у задоволенні апеляційної скарги заявника на постанову суду першої інстанції від 10 вересня 2014 року. Зокрема, заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції , що його не було повідомлено про засідання апеляційного суду від 07 травня 2014 року та що воно відбулося за його відсутності. Він також посилався на підпункт "с" пункту 1 статті 5 та статтю 18 Конвенції , стверджуючи, що апеляційний суд, відмовивши у її розгляді по суті, відхилив його апеляційну скаргу на постанову від 10 вересня 2014 року, якою суд першої інстанції постановив затримати заявника та доставити до суду для подальшого обрання запобіжного заходу.

7. На думку Суду, ці нові скарги не є уточненням первинних скарг заявника, про які було повідомлено Уряд. Отже, Суд вважає недоречним розглядати зараз ці питання окремо (див. рішення у справі "Пиряник проти України" (Piryanik v. Ukraine), заява № 75788/01, пункт 20, від 19 квітня 2005 року). Їх буде розглянуто в окремій заяві.

III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

8. Заявники скаржилися здебільшого на надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Вони посилались на пункт 3 статті 5 Конвенції , який передбачає:

Пункт 3 статті 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, … йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.".

9. Суд зазначає, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, які гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції , були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Кудла проти Польщі" [ВП] (Kudla v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI, та "Маккей проти Сполученого Королівства" [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41–44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

10. У справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

11. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість досудового тримання заявників під вартою була надмірною.

12. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції .

IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

13. У заявах № 60859/10, № 66440/11, № 75007/11, № 58383/12, № 80605/12, № 60962/13, № 71560/13 та № 77369/16 заявники звернулися з іншими скаргами за іншими положеннями Конвенції відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку ). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішенні у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року, та в рішенні у справі "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine).

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

15. Зважаючи на наявні у нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку.

16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Вирішує об'єднати заяви.

2.Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, зазначені у таблиці в додатку.

3.Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою.

4.Постановляє, що було порушення Конвенції щодо інших скарг відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку).

5.Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача, за винятком заяви № 71560/13, за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.