Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Македон проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Нона Цоцорія (<…>), Голова,

Габріеле Куцско-Штадльмайєр (<…>),

Лятіф Гусейнов (<…>), судді,

а також Лів Тігерштедт (<…>), в. о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 07 вересня 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 01 листопада 2016 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляла пані Чернілевська - юрист, яка практикує у м. Вінниці, Україна.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Відповідні деталі заяви наведені в таблиці у додатку.

5. Заявник скаржився на надмірну тривалість цивільного провадження і на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявник скаржився на те, що тривалість відповідного цивільного провадження була несумісною із вимогою "розумного строку", та на відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який … вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".

7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

8. У справі "Красношапка проти України" (Krasnoshapka v. Ukraine), (заява № 23786/02, від 30 листопада 2006 року), Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку".

10. Суд також зазначає, що заявник не мав ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.