Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Рибалкін та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<...>), Голова,

Егідіюс Кюріс (<...>),

Габріеле Куцско-Штадльмайєр (<...>), судді,

а також Карен Рейд (<...>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 27 квітня 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у доданій таблиці.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Деякі заявники скаржилися також за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, головним чином, на те, що тривалість цивільних проваджень у їх справах була несумісною з вимогами щодо "розумного строку", та, у зв'язку з цим, - на відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції , які передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".

7. Після вивчення всіх наданих матеріалів Суд вважає, що скарги пані М.Н. Єзерської в заяві № 2738/07 та скарги заявника в заяві № 51948/08 стосовно проваджень в період з 29 листопада 1993 року по 11 вересня 1997 року повинні бути відхилені як такі, що не містять будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених в Конвенції або Протоколах до неї.

8. Що стосується інших скарг, поданих у відповідності до пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції , Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).

9. У характерних справах "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), № 41984/98, від 09 листопада 2004 року, та "Єфименко проти України" (Efimenko v. Ukraine), № 55870/00, від 18 липня 2006 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться в цій справі.

10. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Беручи до уваги свою практику з вказаного питання, Суд вважає, що в даному випадку тривалість судових розглядів була надмірною і не відповідала вимозі "розумного строку".

11. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

12. Таким чином, ці скарги є прийнятними та розкривають порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції .

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

13. У заявах № 34640/07 та № 52228/14 заявники скаржились на порушення інших статей Конвенції згідно з відповідною усталеною практикою Суду (див. додаток). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції , вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Відповідно вони мають бути визнані прийнятними Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд дійшов висновку, що вони також вказують на порушення Конвенції у світлі його висновків у справі "Юрій Миколайович Іванов" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року).

IV. ІНШІ СКАРГИ

14. В заявах №№ 2738/07, 38519/07, 51948/08 та 55948/09 заявники скаржилися також за іншими статтями Конвенції.

15. Суд розглянув заяви та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції , та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції .