01 грудня 2016 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджієв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

та Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінальних проваджень і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд). Уряд також було повідомлено про скарги, зазначені у заяві № 73143/10, щодо тих самих фактів, але за іншими положеннями Конвенції.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушувались цими заявами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнає надмірну тривалість кримінальних проваджень і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Крім того, у заяві № 73143/10 Уряд визнав порушення національними органами влади прав заявників, гарантованих іншими положеннями Конвенції. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ці суми будуть конвертовані, окрім за заявою № 51239/07, в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку. Із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ. Суд не отримав відповіді заявників про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).

Суд встановив чітку та вичерпну практику з приводу скарг щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень (див., наприклад, рішення у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року).