3 березня 2016 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), в. о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільних проваджень у їхніх справах та відсутність у національному законодавстві будь-яких ефективних засобів юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонні декларації з метою врегулювання питань, порушених цими скаргами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність в національному законодавстві будь-яких ефективних засобів юридичного захисту. Він пропонував сплатити заявникам суми, вказані у таблиці, що додається, та просив Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу і виплачені протягом тримісячного строку віддати повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати цих сум протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язався сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплати становитимуть остаточне вирішення справ.

Суд не отримав від заявників жодної відповіді стосовно прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає йому право вилучити справу з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Отже, він може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають, щоб розгляд справ продовжувався (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема, рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини"(Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд встановив чітку й усталену практику щодо скарг на надмірну тривалість цивільних проваджень (див., наприклад, рішення у справах "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, від 9 листопада 2004 року, та "Єфименко проти України" (Efimenko v. Ukraine), заява № 55870/00, від 18 липня 2006 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в деклараціях Уряду, а також запропоновану суму відшкодувань, що є співмірною із сумами, які присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цих заяв є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).