Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Холодков і Холодкова проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 14 квітня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 29697/08), яку 26 травня 2008 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) двоє громадян України - подружжя п. Валерій Юрійович Холодков (далі - заявник) та пані Лідія Іванівна Холодкова (далі - заявниця), які проживають у м. Донецьку.

2. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені, на той час - пані В. Лутковська та пані О. Давидчук.

3. 9 листопада 2011 року про заяву було повідомлено Уряд.

4. 7 травня 2013 року заявник помер. Заявниця висловила бажання підтримати заяву замість нього.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. 18 травня 2002 року дорослого сина заявників, Віталія Холодкова, було знайдено у його офісі мертвим із вогнепальним пораненням голови. Оглянувши місце події та допитавши потенційних свідків, працівники Куйбишевського районного відділу міліції м. Донецька зазначили, що зникли деякі його особисті речі, включаючи два мобільні телефони.

6. Того ж дня прокуратура Куйбишевського району м. Донецька (далі - районна прокуратура) порушила за цим фактом кримінальну справу.

7. 22 та 23 травня 2002 року заявника та заявницю відповідно було допущено до участі у справі в якості потерпілих.

8. Заявники неодноразово скаржилися до різних органів влади на неефективність розслідування. Зокрема вони стверджували, що їхній син став жертвою замовного вбивства та наполягали на тому, що декілька осіб, включаючи його колишнього бізнес-партнера, О.Щ., могли замовити його вбивство. Вони також вказали, що зниклі мобільні телефони їхнього сина привласнили деякі С.О. та В.Р. Заявники вимагали затримання та допиту цих осіб як потенційних найманих вбивць.

9. 20 грудня 2002 року районна прокуратура зупинила досудове слідство, пославшись на неможливість встановити особу, яка вчинила злочин.

10. 21 квітня 2003 року цю постанову було скасовано, а слідство - відновлено.

11. 4 серпня 2004 року прокуратура Донецької області розробила план перевірки тверджень заявників щодо недоліків слідства. Сторони не надали жодних документів щодо виконання цього плану перевірки.

12. 26 листопада 2004 року слідчий прокуратури Донецької області зупинив досудове слідство, пославшись на неможливість встановити особу, яка вчинила злочин.

13. 12 березня 2005 року вищестоящим прокурором цю постанову було скасовано, а розслідування - відновлено.

14. 11 листопада 2005 року В.Р. (на якого вказали заявники як на потенційного вбивцю їхнього сина) було оголошено у розшук як обвинуваченого.

15. 17 червня 2008 року справу було передано до Головного управління МВС України в Донецькій області для проведення подальшого розслідування.

16. 4 грудня 2008 року ГУМВС України у Донецькій області у відповідь на скаргу заявника щодо затягування розслідування повідомило, що його працівники встановили особу обвинуваченого. Проте, оскільки його місцезнаходження було невідомо, провести подальші слідчі дії, пов'язані зі справою, було неможливо.

17. 25 лютого 2010 року Генеральна прокуратура України відповіла на скаргу заявників щодо неефективності проведення розслідування, зазначивши, що стосовно двох працівників Куйбишевського районного відділу міліції м. Донецька у зв'язку із невжиттям ними на початковому етапі слідства необхідних заходів для збору доказів було порушено дисциплінарне провадження.

18. 6 травня 2010 року прокуратура Донецької області підтвердила вищезазначену інформацію. Сторони не повідомили Суд про результати зазначеного дисциплінарного провадження.

19. У вересні 2011 року працівники міліції затримали В.Р. та О.Б., які зізналися у побитті Віталія Холодкова в його офісі 17 травня 2002 року. О.Б. також розповів, що під час бійки з Віталієм Холодковим він вистрілив з пістолета.

20. 14 листопада 2011 року районна прокуратура порушила кримінальну справу щодо О.Щ. (раніше вказаного заявниками як організатора вбивства Віталія Холодкова) за підозрою у залученні О.Б. та В.Р. для здійснення нападу на Віталія Холодкова.

21. 12 грудня 2011 року кримінальну справу щодо О.Щ., О.Б. та В.Р. було передано до Куйбишевського районного суду м. Донецька.

22. 16 січня 2013 року Куйбишевський районний суд м. Донецька визнав О.Щ. винним в організації нападу на В. Холодкова за попередньою змовою з О.Б. та В.Р. Суд також визнав О.Б. винним у здійсненні нападу на Віталія Холодкова та його вбивстві, а В.Р. - винним у співучасті у здійсненні нападу та крадіжці речей потерпілого.

23. 23 квітня 2013 року цей вирок було скасовано апеляційним судом Донецької області, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

24. Сторони не повідомили Суд про подальший хід справи.

I. ЩОДО LOCUS STANDI ЗАЯВНИЦІ У ЗВ'ЯЗКУ ЗІ СКАРГАМИ ЗАЯВНИКА

25. 7 травня 2013 року, коли справа знаходилася на розгляді Суду, заявник помер. Той факт, що заявниця (його дружина) має право підтримати заяву від його імені, не заперечується, і Суд не вбачає жодних підстав для іншого рішення (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Принда проти України" (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, п. 44, від 31 липня 2012 року). Проте по тексту посилання робитимуться на обох заявників.

II. СТВЕРДЖУВАНА НЕЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ТРИВАЛІСТЬ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗА ФАКТОМ СМЕРТІ СИНА ЗАЯВНИКІВ

26. Заявники скаржилися, що розслідування обставин насильницької смерті їхнього сина було неефективним і відповідне провадження у кримінальній справі тривало необґрунтовано довго. Вони посилалися на статті 2, 6 та 13 Конвенції.

27. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, доходить висновку, що зазначена скарга має розглядатися за статтею 2 Конвенції, що є відповідним положенням (див., наприклад, рішення у справі "Дудник проти України" ( Dudnyk v. Ukraine), заява № 17985/04, п. 27, від 10 грудня 2009 року). У відповідній частині цього положення зазначено таке:

"1. Право кожного на життя охороняється законом...".

A. Прийнятність

28. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності цього аспекту справи.

29. Суд зазначає, що наведена скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

30. Заявники стверджували, що державні органи не виконали свій обов'язок захистити право їхнього сина на життя. Зокрема, провадження щодо встановлення осіб, винних у його смерті, необґрунтовано затягувалося і характеризувалося численними випадками свідомої бездіяльності. Насамперед, слідчі органи не вжили необхідних заходів для оперативного та ретельного опрацювання версій, повідомлених заявниками, включаючи версію щодо В.Р. та О.Щ,. які згодом - майже через десять років після загибелі Віталія Холодкова - постали перед судом як обвинувачені.

31. Уряд стверджував, що належним чином виконав свої конвенційні обов'язки у справі заявників. Зокрема, розслідування було ретельним, і працівники міліції використали повний набір засобів для збору необхідних доказів та вивчення різних гіпотез, включаючи й ті, що були запропоновані заявниками. Особи обвинувачених було встановлено і їх було притягнуто до суду.