Це рішення остаточне. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Яворовенко та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<...>), Голова,

Енн Пауер-Форд (<...>),

Хелена Єдерблом (<...>), судді,

та Стівен Філліпс (<...>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 24 червня 2014 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за 31 заявою, які подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадяни України та Росії (заява № 54769), а також підприємства, розташовані в Україні, на Кіпрі (заява № 23581/03) та в Румунії (заява № 22422/05). Дані заявників наведено у таблиці, що додається (далі - заявники).

2. Заявник за заявою № 34384/05 помер під час провадження у Суді. Близькі родичі заявника висловили бажання підтримати заяву від його імені.

3. Заявниця з числа заявників за заявою № 54769/08 пані Клавдія Миколаївна Галайда померла під час провадження у Суді. Ніхто не висловив бажання підтримати її заяву.

4. За заявою № 26330/09 рішення суду було ухвалено на користь покійного тестя заявника. Заявник, надавши підтверджуючі документи, стверджує, що він є законним правонаступником.

5. За заявою № 30843/08 рішення суду було ухвалено на користь юридичної особи, яку пізніше було ліквідовано. Підприємство-заявник, надавши підтверджуючі документи, стверджує, що воно є її законним правонаступником.

6. 10 квітня 2012 року Суд, отримавши односторонні декларації Уряду за заявами №№ 23056/07 і 24245/10, вирішив вилучити ці заяви з реєстру справ.

7. У різні дати після рішення про вилучення заяв №№ 23056/07 і 24245/10 з реєстру справ заявники повідомили Суд, що Уряд сплатив суму компенсації, але не виконав рішення національних судів. Зокрема заявниця за заявою № 23056/07 скаржиться на невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2005 року, а заявник за заявою № 24245/10 скаржиться на невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2010 року.

8. На цій підставі заявники вимагали поновити їхні заяви у реєстрі справ Суду.

9. Листи заявників було надіслано Уряду держави-відповідача для надання коментарів. Своїми листами Уряд підтвердив, що відповідні рішення національних судів залишаються невиконаними.

10. 28 травня 2013 року (за заявою № 23056/07) та 17 грудня 2013 року (за заявою № 24245/10) Суд вирішив задовольнити клопотання заявників та поновити заяви у реєстрі справ Суду відповідно до пункту 5 правила 43 Регламенту Суду .

11. Про заяви, наведені у Додатку до цього рішення, Уряд було повідомлено у різні дати.

12. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

13. Уряди Кіпру та Румунії, будучи повідомленими про їхнє право долучитися до провадження в якості третіх сторін у справах заявників за заявами № 23581/03 (подана юридичною особою, зареєстрованою на Кіпрі) і 22422/05 (подана юридичною особою, зареєстрованою в Румунії), зазначили, що не бажають скористатися таким правом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. У дати, наведені в таблиці у Додатку, національні суди та комісії з трудових спорів винесли рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування або на вчинення певних дій на їхню користь. Рішення набрали законної сили та стали такими, що підлягають виконанню. Однак заявники не змогли домогтися своєчасного виконання рішень.

15. Деякі заявники також подали скарги щодо фактологічних та правових питань, не пов'язаних із вищезгаданими питаннями невиконання рішень.

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

16. Враховуючи схожість заяв, наведених у Додатку, в контексті основних правових питань, про які в них йдеться, Суд вважає за потрібне об'єднати їх.

II. ЩОДО LOCUS STANDI ЗАЯВНИКІВ ЗА ЗАЯВАМИ №№ 26330/09 ТА 34384/05

17. Суд зазначає, що заяви №№ 26330/09 і 34384/05 стосуються майнового права, яке за загальним правилом передається спадкоємцям. За цих обставин Суд вважає, що заявники або їхні найближчі родичі мають право брати участь у цьому провадженні замість них (див., серед інших джерел, рішення від 14 грудня 2006 року у справі "Міронов проти України" (Mironov v. Ukraine), заява № 19916/04, п. 12).

III. ЩОДО LOCUS STANDI ЗАЯВНИКА ЗА ЗАЯВОЮ № 30843/08

18. Суд зазначає, що заява № 30843/08 стосується майнового права, яке за загальним правилом передається правонаступникам. За цих обставин Суд вважає, що підприємство-заявник, яке є законним правонаступником ліквідованого підприємства-кредитора, має право ініціювати це провадження замість нього (див., серед інших джерел, рішення від 14 грудня 2006 року у справі "Міронов проти України", заява № 19916/04, п. 12).

IV. ЩОДО LOCUS STANDI П. ВАДИМА ЄВГЕНОВИЧА МИХАЙЛЕНКА (ДРУГИЙ ЗАЯВНИК ЗА ЗАЯВОЮ № 18330/05)

19. Заявники за заявою № 18330/05 - юридична особа ТОВ "Галактон" (перший заявник) та п. Вадим Євгенович Михайленко (другий заявник) - скаржаться на тривале невиконання рішення Вищого арбітражного суду України від 26 грудня 2000 року. Національний суд задовольнив позов першого заявника. 27 червня 2003 року, 1 серпня 2003 року і 29 жовтня 2003 року Господарським судом м. Києва змінювався порядок виконання рішення від 26 грудня 2000 року, а на Міністерство оборони України було покладено обов'язок сплатити першому заявнику 701926 грн-1. 16 травня 2006 року суму було перераховано на банківський рахунок першого заявника. Рішення було виконано через 5 років і 4 місяці.

-1 За курсом станом на лютий 2014 року дорівнювало близько 70000 євро.

20. У своїх зауваженнях Уряд, серед іншого, повідомив Суд, що п. Михайленко (другий заявник) не був стороною провадження у національному суді, а отже, не міг вважатися потерпілим від стверджуваних порушень Конвенції.

21. Суд погоджується з Урядом та визнає цю заяву у частині скарг п. Вадима Євгеновича Михайленка (другого заявника) неприйнятною відповідно до підпункту "a" пункту 3 статті 35 Конвенції.

V. ВИЛУЧЕННЯ ЗАЯВИ, ПОДАНОЇ ПАНІ КЛАВДІЄЮ МИКОЛАЇВНОЮ ГАЛАЙДОЮ (ОДНА ІЗ ЗАЯВНИКІВ ЗА ЗАЯВОЮ № 54769/08), З РЕЄСТРУ СПРАВ

22. Листом від 12 липня 2011 року Суд було повідомлено про те, що пані Клавдія Миколаївна Галайда (одна із заявників за заявою № 54769/08) померла після того, як подала до Суду заяву. Жодна особа не висловила бажання підтримати її заяву.

23. З огляду на вищезазначене Суд вирішує вилучити з реєстру справ заяву, подану пані Клавдією Миколаївною Галайдою, оскільки заявниця померла і немає осіб, які бажали б підтримати заяву. Крім того, відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції in fine немає особливих обставин стосовно поваги до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, які б вимагали продовження розгляду скарг.

VI. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 6 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

24. Заявники, зазначені у Додатку, скаржилися на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь (наведені у Додатку) та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту у зв'язку із зазначеними скаргами. Прямо або по суті вони посилались на пункт 1 статті 6, статтю 13 Конвенції, а також на статтю 1 Першого протоколу.

25. Суд зазначає, що вищезазначені скарги (за винятком скарг, поданих пані Клавдією Миколаївною Галайдою, однією із заявників за заявою № 54769/08, та п. Михайленком, другим заявником за заявою № 18330/05, див. пункти 17-19) не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "a" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

26. Суд доходить висновку, що рішення, ухвалені на користь заявників, не було виконано у належний час, відповідальність за що несуть державні органи.

27. З огляду на свою усталену практику з цього питання (див. рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, п. п. 56-58 і 66-70) Суд доходить висновку, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважає, що було порушення статті 13 Конвенції у зв'язку з тим, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту для відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

VII. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ

28. Деякі заявники подали інші скарги за Конвенцією, які Суд ретельно розглянув. У світлі всіх наявних матеріалів Суд в межах своєї компетенції дійшов висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

29. Таким чином, ці скарги є явно необґрунтованими і мають бути відхилені відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

VIII. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

30.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

31. Суд зазначає, що заяви №№ 23056/07 і 24245/10 спочатку були вилучені Судом з реєстру справ двома окремими ухвалами від 10 квітня 2012 року у зв'язку з односторонніми деклараціями, в яких Уряд разом з визнанням порушення Конвенції та пропозицією сплатити 1020 євро за заявою № 23056/07 і 540 євро за заявою № 24245/10 "заявив, що готовий виконати рішення, які ще не було виконано" (заява № 23056/07), та "заявив, що готовий сплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями" (заява № 24245/10). Ці справи за клопотанням заявників було поновлено у реєстрі справ Суду, оскільки суми заборгованостей за рішеннями судів не було сплачено, хоча компенсаційні виплати були здійснені належним чином. Уряд визнав невиконання рішення за заявою № 23056/07 та послався на "технічні помилки", які мали місце у заяві № 24245/10. Уряд не стверджував, що суми заборгованості за судовими рішеннями не підлягали виплаті, оскільки, наприклад, їх вже було сплачено. За цих обставин Суд вважає, що при визначенні суми за статтею 41 Конвенції, що має бути присуджена за цими двома заявами, не слід враховувати "невдалі" результати односторонніх декларацій та розгляне їх у такий самий спосіб, як і решту заяв у цій справі - тобто без відрахування вже сплачених сум.

32. Суд вважає розумним та справедливим (див. рішення у справах "Кононова та інші проти України" [Комітет], заява № 11770/03 та 89 інших заяв, п. 24, від 6 червня 2013 року; "Цибулько та інші проти України" (Tsibulko and Others v. Ukraine) [Комітет], заява № 65656/11 та 249 інших заяв, п. 19, від 20 червня 2013 року; "Писарський та інші проти України" (Pysarskyy and Others v. Ukraine) [Комітет], заява № 20397/07 та 164 інші заяви, п. 24, від 20 червня 2013 року) присудити по 2000 євро кожному із заявників (за винятком пані Клавдії Миколаївни Галайди, одній із заявників за заявою № 54769/08; за заявою № 18330/05 - тільки першому заявникові, ТОВ "Галон"). Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових та інших витрат.