Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Миронов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 20 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, яке було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 19916/04), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном В'ячеславом Олексійовичем Мироновим (далі - заявник) 21 травня 2004 року. Заявник помер 14 листопада 2004 року, вдова висловила бажання підтримати скаргу.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та паном Ю.Зайцевим.

3. 15 березня 2005 року Суд направив заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

4. Заявник народився в 1952 році і помер 14 листопада 2004 року. Листом від 4 квітня 2005 року вдова заявника повідомила Суд, що вона має намір підтримати заяву.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. В травні 2003 року заявник звернувся з позовом до Кіровського районного суду проти свого колишнього роботодавця - державного підприємства "Макіїввугілля" про відшкодування заборгованості із заробітної плати і відшкодування нематеріальної шкоди. 15 серпня 2003 року суд присудив заявнику 13 890,79 грн(1).

(1) На час розгляду справи приблизно 2386,37 євро.

6. 25 вересня 2003 року відділ державної виконавчої служби Центрально-Міського районного управління юстиції м. Макіївки відкрив виконавче провадження. 21 жовтня 2003 року заявник отримав 574,75 грн. Пізніше заявник отримав 2666 грн. Решта суми, присудженої заявнику, залишається невиплаченою.

7. В жовтні 2003 року заявник звернувся з позовом до Центрально-Міського суду м. Макіївки проти Центрально-Міської виконавчої служби про невиконання судового рішення, винесеного на його користь. 2 грудня 2003 року суд задовольнив вимоги заявника і зобов'язав виконавчу службу накласти арешт на майно боржника. Листом від 12 березня та 5 травня 2004 року Донецьке обласне управління Міністерства юстиції повідомило заявника, що в січні-лютому 2004 року було накладено арешт на деяке майно і рахунки боржника і що рішення, винесене на користь заявника, буде виконане поступово, в порядку черговості за списком стягувачів.

8. В серпні 2004 року заявник звернувся з позовом до Кіровського районного суду проти державного підприємства "Макіїввугілля", вимагаючи відшкодування заборгованості із заробітної плати у зв'язку з тривалим невиконанням рішення, винесеного на його користь. 28 жовтня 2004 року суд не задовольнив позов заявника. 20 грудня 2004 року суд визначив заявнику термін подачі апеляційної скарги у відповідності з процесуальними вимогами, передбаченими законом. 14 липня 2005 року Кіровський районний суд повернув апеляційну скаргу, подану вдовою заявника. Вона звернулась з апеляційною скаргою на цю ухвалу. Сторони не надали будь-якої інформації про подальший розвиток провадження.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

9. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18, рішення від 27 липня 2004 року).

I. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ МИРОНОВОЇ

10. Заявник помер в листопаді 2004 року. 4 квітня 2005 року вдова заявника повідомила Суд, що вона бажає підтримати заяву.

11. Уряд-відповідач зазначив, що Суд попередньо дозволяв близькому родичу замінити заявника в провадженні у Суді (див. "Гайдук проти України" (ухвала), N 45526/99 і далі, ECHR 2002-VI). Таким чином, Уряд залишив це питання на розсуд Суду.

12. Суд нагадує, що ця заява стосується права власності, яке зазвичай передається правонаступникам, і в цій справі близька родичка заявника бажає підтримати заяву. За цих обставин справи Суд вважає, що вдова заявника (далі - правонаступниця) продовжить провадження замість заявника. Однак в цьому тексті Суд надалі посилатиметься на заявника.

II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

13. Заявник скаржився на тривале виконання рішення, винесеного на його користь. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу. Ці статті, у відповідних частинах, передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

А. Щодо прийнятності