Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Панов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (<…>), Голова,

Рената Ягер (<…>),

Карел Юнгвірт (<…>),

Райт Маруст (<…>),

Марк Віллігер (<…>),

Миряна Лазарова-Трайковська (<…>), судді,

Михайло Буроменський (<…>), суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції, після обговорення за зачиненими дверима 17

листопада 2009 року

постановляє таке рішення, яке було ухвалено у той день:

1. Справа була розпочата за заявою (№ 21231/05), яку 17 травня 2005 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України пан Ігор Миколайович Панов (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Юрій Зайцев з Міністерства юстиції.

3. 20 січня 2009 року Голова п'ятої секції вирішив повідомити про заяву Уряд. Також було вирішено розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 3 статті 29 Конвенції).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1958 році та проживає у м. Києві, Україна.

5. З 18 квітня 1997 року до 10 липня 2003 року заявник обіймав посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва.

6. 19 липня 2002 року Святошинський районний суд м. Києва встановив, що заявник з 1999 року мав право на поліпшення житлових умов. Він вирішив, що Державне казначейство України має перерахувати 177650 грн-1 Голосіївському районному суду м. Києва на придбання квартири для заявника та його родини.

__________

-1 На час події 34131,60 євро.

7. 22 листопада 2004 року Міністерство юстиції України повідомило заявника про те, що виконавчий лист було повернуто Державним казначейством України без виконання і що рішення має бути виконано за рахунок Державної судової адміністрації України.

8. Рішення, про яке йдеться, залишається невиконаним через, як стверджувалося, відсутність коштів.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

9. Відповідно до пункту 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів", якщо суддя потребує поліпшення житлових умов, йому має бути надана квартира або будинок упродовж шести місяців з моменту обрання. Судді також можуть пізніше приватизувати цю квартиру або будинок.

10. Решта відповідних положень національного законодавства викладена у рішенні від 29 червня 2004 року у справі "Войтенко проти України" (Voytenko v. Ukraine), заява № 18966/02, пп. 20-22.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 1, 8, 13 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

11. Заявник скаржився на те, що невиконання рішення суду, постановленого на його користь, порушило його права, гарантовані статтями 1 та 8 Конвенції і статтею 1 Першого протоколу. Він також скаржився за статтею 13 Конвенції на те, що не було ефективного засобу юридичного захисту щодо його скарг.

12. Суд вважає, що скарги заявника мають розглядатися за статтею 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу, що передбачають таке:

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

A. Прийнятність