Рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Майстер проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Райт Маруст (<…>), Голова,

Миряча Лазарова-Трайковська (<…>),

Здравка Калайджиєва (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції, після обговорення за зачиненими дверима 16

листопада 2010 року

постановляє таке рішення, що було ухвалене у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 18951/04), яку 5 квітня 2004 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України пан Григорій Іванович Майстер (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев.

3. 12 травня 2009 року Суд вирішив повідомити про заяву Уряд. Відповідно до Протоколу № 14 заяву було передано на розгляд комітету у складі трьох суддів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник є громадянином України, народився у 1948 році та проживає у м. Вінниці.

A. Провадження щодо поновлення на посаді

5. 20 травня 1997 року заявник був звільнений з посади директора заводу медичних препаратів підприємства приватної форми власності "В.".

6. В травні 1997 року він звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці (далі - Ленінський суд) з позовом до підприємства "В." - власника заводу медичних препаратів, вимагаючи поновлення на посаді, виплати грошової компенсації за вимушений прогул з моменту звільнення до поновлення на посаді, стягнення судових витрат та винагороду за втрату робочого часу.

7. 17 квітня 2001 року Житомирський обласний суд (далі - обласний суд), після проведення декількох судових засідань у справі, затвердив мирову угоду між заявником та підприємством "В.", відповідно до якої "В." зобов'язувалось поновити заявника на посаді та сплатити йому суми, які він вимагав.

8. Підприємство "В." виплатило заявнику суму відповідно до мирової угоди. 17 квітня 2001 року заявника поновили на посаді, але 18 квітня 2001 року було видано наказ про скорочення посади директора у зв'язку зі скороченням чисельності штату. 19 квітня 2001 року підприємство "В." звільнило заявника починаючи з 20 квітня 2001 року.

9. 14 травня 2001 року за клопотанням заявника обласний суд видав виконавчий лист на виконання ухвали від 17 квітня 2001 року. Заявник подав виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби Замостянського районного управління юстиції м. Вінниці (далі - державна виконавча служба).

10. 7 серпня 2001 року виконавче провадження на ухвалу обласного суду було закінчено. 7 вересня 2001 року Ленінський суд скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, відзначивши, що ухвала, про яку йдеться, була виконана лише частково, тому що заявник фактично не був допущений до виконання своїх обов'язків.

11. 9 серпня 2002 року, 8 липня і 20 серпня 2003 року та 12 серпня 2005 року, відповідно, Ленінський суд скасовував постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов'язував державну виконавчу службу виконати ухвалу від 17 квітня 2001 року.

12. 17 лютого та 26 квітня 2004 року районний та обласний суд, відповідно, вказували державній виконавчій службі, що ухвала від 17 квітня 2001 року залишається невиконаною.

13. 14 червня 2004 року обласний суд видав дублікат виконавчого листа. 16 липня 2004 року суд звернув увагу державної виконавчої служби на невиконання ухвали.

14. За твердженням заявника, ухвала залишається не виконаною.

B. Перше провадження щодо державної виконавчої служби

15. 16 липня 2002 року заявник звернувся до Ленінського суду з позовом до державної виконавчої служби, скаржачись на невиконання ухвали від 17 квітня 2001 року та вимагаючи відшкодування моральної шкоди.

16. Рішенням від 28 жовтня 2002 року Ленінський суд зобов'язав сплатити заявнику відшкодування та виконати ухвалу від 17 квітня 2001 року.

17. 18 березня 2003 року за скаргою державної виконавчої служби той самий суд скасував вищезазначене рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

18. Двома окремими ухвалами від 23 жовтня 2003 року суд закрив виконавче провадження у справі, залишивши вимоги заявника щодо відшкодування без розгляду. Заявник оскаржив першу ухвалу.

19. 2 грудня 2003 року апеляційний суд Вінницької області (далі - апеляційний суд) залишив ухвалу без змін. Заявник подав касаційну скаргу.

20. 27 вересня 2005 року Верховний Суд України направив справу до Вищого Адміністративного Суду України, який 25 липня 2007 року повернув справу до Верховного Суду України за підсудністю. За твердженням Уряду, 13 серпня 2007 року справу було направлено до апеляційного суду Львівської області відповідно до нової процедури касаційного розгляду.

21. 8 січня 2008 року апеляційний суд Львівської області, діючи як суд касаційної інстанції, скасував ухвалу від 2 грудня 2003 року, зазначивши, що суд нижчої інстанції неправильно застосував закон, та повернув справу до апеляційного суду.

22. Як стверджував Уряду 19 березня 2008 року апеляційний суд залишив без змін ухвалу Ленінського суду від 23 жовтня 2003 року. Заявник не заперечив проти цього твердження та не надав Суду інформації про будь-які подальші скарги.

C. Друге провадження щодо державної виконавчої служби

23. 29 грудня 2004 року заявник звернувся до Ленінського суду з позовом до державної виконавчої служби, оскаржуючи відмову у відкритті виконавчого провадження щодо рішення, постановленого на його користь у невизначену дату.

24. 8 лютого 2005 року суд залишив без розгляду позовні вимоги заявника, зазначивши, що розгляд цього питання належить до компетенції апеляційного суду.

25. 24 лютого 2005 року апеляційний суд, встановивши, що позовні вимоги заявника не належать до його компетенції, залишив їх без розгляду.

26. 23 жовтня 2007 року апеляційний суд Львівської області, діючи як суд касаційної інстанції, залишив це рішення без змін.

D. Провадження щодо стягнення заборгованості із заробітної плати

27. У березні 2003 року заявник звернувся до апеляційного суду Житомирської області з позовом до підприємства "В.", вимагаючи стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 19 червня 2001 року до 1 березня 2003 року.

28. 7 липня 2002 року суд відмовив у задоволені позовних вимог заявника як необґрунтованих.

29. 4 грудня 2003 року Верховний Суд України залишив це рішення без змін.

E. Кримінальне провадження

30. З вересня 2002 року заявник неодноразово вимагав порушити кримінальну справу щодо керівників підприємства "В.", які, як стверджував заявник, частково несли відповідальність за невиконання ухвали від 17 квітня 2001 року.

31. Кримінальне провадження було порушено, потім закрито, а потім знову неодноразово порушено після подання заявником скарг до судів. Так, останній раз, 25 березня 2009 року, Ленінський суд скасував постанову прокурора про закриття кримінальної справи. Листом від 17 квітня 2009 року заявник повідомив Суд, що слідство ще тривало в прокуратурі, але його не було визнано потерпілим.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

32. Заявник скаржився на надмірну тривалість першого провадження щодо державної виконавчої служби. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, який у відповідній частині передбачає таке:

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

A. Прийнятність

33. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції. Також Суд зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

34. Суд нагадує, що розумність тривалості провадження повинна визначатися у світлі відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France), [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).