Текст рішення може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Бучковська проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Райт Маруст (Rait Maruste), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), судді,

Станіслав Шевчук (Stanislav Shevchuk), суддя ad hoc, а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції, після обговорення за зачиненими дверима 24 березня 2009 року постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:

1. Справу було розпочато за заявою, яку 27 липня 2006 року подала до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Валентина Максимівна Бучковська (далі - заявниця).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев з Міністерства юстиції України.

3. 6 вересня 2007 року Суд вирішив направити скарги Уряду за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо тривалого невиконання судових рішень, постановлених на користь заявниці, а також скаргу за статтею 13 Конвенції. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

A. Провадження щодо стягнення виплат

4. У травні 1999 року заявниця звернулась з позовом до відділу освіти виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області щодо стягнення заборгованості з виплати надбавки до заробітної плати за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення.

5. Рішенням від 5 травня 1999 року, яке набрало законної сили, Біляївський районний суд Одеської області зобов'язав відділ освіти виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області виплатити на користь заявниці 841 грн-1.

-1 Близько 125 євро.

6. Оскільки рішення не було виконане, заявниця звернулася з позовом щодо перерахування присудженої суми. Рішенням від 14 квітня 2000 року, яке набрало законної сили, Теплодарський міський суд Одеської області задовольнив позов та присудив заявниці 82,41 грн-1 компенсації.

-1 Близько 12 євро.

7. У 2004 році Верховною Радою України було прийнято закон (Закон № 1994-IV ), яким було затверджено обов'язок погашення заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" , починаючи з 2005 року і протягом п'яти років.

8. 15 березня 2006 року два рішення, постановлені на користь заявниці, було виконано.

B. Провадження щодо оскарження арешту рахунків відділу освіти

9. Відділ освіти звернувся з позовом до суду щодо оскарження арешту його рахунків, накладеного 23 вересня 2002 року начальником відділу Державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції Одеської області з метою забезпечення виконання рішень, постановлених на користь заявниці.

10. 1 березня 2004 року Верховний Суд України рішення суду, постановлене на користь відділу освіти, залишив без змін.

C. Провадження щодо оскарження дій Державної виконавчої служби України

11. Заявниця оскаржила постанову заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції Одеської області від 12 квітня 2005 року щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

12. Після повторного розгляду скарги, 26 вересня 2005 року Теплодарський міський суд Одеської області відмовив у задоволенні скарги, оскільки тривале невиконання судових рішень, постановлених на користь заявниці, було зумовлено відсутністю бюджетних коштів.

D. Перше провадження щодо стягнення заборгованості за заробітною платою

13. У березні 2004 року заявниця звернулась з позовом до суду щодо стягнення заборгованості за заробітною платою з відділу освіти виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області.

14. 11 березня 2008 року Верховний Суд України залишив рішення, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог заявниці в повному обсязі, без змін.

E. Друге провадження щодо стягнення заборгованості за заробітною платою

15. У березні 2007 року заявниця звернулась з позовом до суду щодо стягнення заборгованості за заробітною платою з відділу освіти виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області.

16. 4 березня 2008 року Теплодарський міський суд Одеської області частково задовольнив позовні вимоги заявниці. 19 червня 2008 року апеляційний суд Одеської області змінив рішення суду першої інстанції в частині, що стосується присудженої суми. 12 вересня 2008 року Верховний Суд України залишив це рішення без змін.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

17. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні у справі "Скрипняк та інші проти України" (Skrypnyak et autres с Ukraine) (№№ 9177/05, 14241/05, 10596/06, 17346/06, 20912/06 та 34604/06, пп. 7-13, від 10 липня 2008 року).

I. ПРЕДМЕТ СПОРУ

18. Суд зазначає, що після направлення заяви Уряду заявниця доповнила свої зауваження новою скаргою стосовно результату другого провадження щодо стягнення заборгованості за заробітною платою (див. вище пп. 15-16).

19. Суд зазначає, що ця скарга була подана після направлення скарги Уряду-відповідачу. Суд вважає, що ця скарга не стосується первісного предмета спору цієї заяви, щодо якої сторони вже надали свої зауваження. Відповідно Суд вважає, що її розгляд в рамках цього провадження є недоцільним (див. рішення у справі "Скубенко проти України" (Skubenko с. Ukraine), № 41152/98, від 6 квітня 2004 року).

II. ТРИВАЛЕ НЕВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ, ПОСТАНОВЛЕНИХ НА КОРИСТЬ ЗАЯВНИЦІ

20. Заявниця стверджує, що надмірна тривалість виконання рішень, постановлених на її користь, становить порушення й прав, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу . Вона також скаржиться на порушення її права, передбаченого статтею 13 Конвенції, у зв'язку з відсутністю ефективних засобів юридичного захисту щодо забезпечення її права на виконання судових рішень у справі. Відповідні положення передбачають таке:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити вдію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Прийнятність

1. Щодо заперечення ratione personae

21. Оскільки 15 березня 2006 року судові рішення, постановлені на користь заявниці, були виконані в повному обсязі, Уряд вважає, що заявниця не є жертвою у розумінні статті 34 Конвенції .

22. Заявниця підтримує свою заяву.

23. Суд нагадує, що заявник може вважатись жертвою порушення його прав, гарантованих Конвенцією , з огляду на період невиконання рішення суду, постановленого на його користь (див., наприклад, рішення у справах "Ромашов проти України" (Romashov с. Ukraine), № 67534/01, п. 27, від 27 липня 2004 року; "Войтенко проти України" (Voitenko с. Ukraine), № 18966/02, п. 35, від 29 червня 2004 року, "Дубенко проти України" (Dubenko с. Ukraine), № 74221/01, п. 36, від 11 січня 2005 року).