Це рішення є остаточним, але воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Жужа проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

після обговорення за зачиненими дверима 13 вересня

2011 року

виносить таке рішення, яке було ухвалено у той же день:

1. Справу розпочато за заявою (№ 595/08), поданою проти України до Суду 5 грудня 2007 року на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Віктором Георгійовичем Жужею (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції.

3. 12 липня 2010 року Голова п'ятої секції вирішив повідомити про заяву Уряд. Відповідно до Протоколу № 14 заяву було передано комітету з трьох суддів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1947 році і проживає у місті Дніпропетровську.

5. 9 березня 1995 року він звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська (далі - районний суд) із позовною заявою про захист честі та гідності до пані М., працівника місцевого органу влади.

6. 27 березня 1996 року районний суд залишив позов заявника без розгляду. 19 вересня 1996 року суд також залишив без розгляду апеляційну скаргу заявника на вищевказану ухвалу.

7. 4 травня 1998 року за протестом, внесеним заступником Голови Верховного Суду, Дніпропетровський обласний суд скасував ухвалу від 27 березня 1996 року та направив справу на новий розгляд.

8. 19 жовтня 1999 року районний суд постановив рішення у справі. 20 грудня 1999 року обласний суд поновив строк для подання заявником касаційної скарги на вищезазначене рішення, скасував його та направив справу на новий розгляд.

9. 15 вересня 2006 року районний суд частково задовольнив позов заявника та стягнув з пані М. певну суму відшкодування моральної шкоди на користь заявника.

10. 10 жовтня 2006 року заявник подав апеляційну скаргу на вищезазначене рішення. 19 жовтня 2006 року апеляційний суд надав заявнику строк для приведення його апеляційної скарги у відповідність до процесуальних вимог. Після цього 17 січня 2006 року апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги як необґрунтованої.

11. 17 березня 2007 року заявник подав касаційну скаргу. 5 квітня 2007 року Верховний Суд надав заявнику строк для приведення його касаційної скарги у відповідність до процесуальних вимог. Після цього 26 червня 2007 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою в зв'язку з її необґрунтованістю.

12. У ході провадження заявник кілька разів уточнював свої позовні вимоги. Вісім разів розгляд справи було відкладено через неявку заявника, його представника або обох сторін, або на вимогу представника заявника, що затягнуло провадження приблизно на вісім з половиною місяців.

13. Тринадцять разів розгляд справи було відкладено через неявку відповідача або її представника, відсутність судді або з невказаних причин. З 23 жовтня 2003 року до 14 липня 2006 року провадження було зупинено через хворобу відповідача.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

14. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на тривалість провадження у справі. Суд вважає, що ця скарга має розглядатися виключно за пунктом 1 статті 6 Конвенції, що у відповідній частині передбачає:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

15. Уряд не погодився з твердженням заявника, зазначаючи, що справа була складною і що заявник сприяв загальній тривалості провадження.

16. Період, що має братися до уваги, розпочався лише 11 вересня 1997 року, коли набуло чинності визнання Україною права особи на індивідуальну заяву. Проте, при оцінці розумності строку, що минув після цієї дати, має враховуватися стан провадження на той час. З 11 вересня 1997 року до 4 травня 1998 року провадження не тривало (див., наприклад, рішення від 11 грудня 2008 року у справі "Лютов проти України" (Lyutov v. Ukraine), заява № 32038/04, п. 24). Таким чином, провадження тривало дев'ять років, один місяць та двадцять два дні.

A. Прийнятність