Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним правкам.

У справі "Лигун проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 23 листопада 2010 року

виносить таке рішення, що було ухвалене в той же день:

1. Справу порушено за заявою (N 50165/06), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Олександром Васильовичем Лигуном (далі - заявник) 25 листопада 2006 року.

2. Заявник був представлений п. В.Федорцем - адвокатом, який практикує в м. Запоріжжі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим з Міністерства юстиції.

3. 12 січня 2010 року Суд визнав заяву частково неприйнятною і вирішив направити Уряду скаргу стосовно тривалості провадження. Відповідно до Протоколу N 14 заява була передана комітету в складі трьох суддів.

4. Заявник народився в 1970 році та проживає в Запорізькій області.

5. У липні 2001 року органи внутрішніх справ порушили кримінальну справу щодо заявника за підозрою у вчиненні вбивства.

6. Після того, як справу було тричі повернуто на додаткове розслідування (12 лютого 2002 року, 9 липня 2003 року та 2 червня 2004 року), 7 квітня 2005 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області визнав заявника винним у вчиненні вбивства з необережності, призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та застосував до нього амністію.

7. В окремій постанові, що була винесена в той же день, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області зазначив, що справа була тричі повернута на додаткове розслідування, оскільки слідчі неодноразово не виконували постанови суду, що призвело до тривалого розгляду справи та до порушення права заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

8. 29 червня 2005 року апеляційний суд Запорізької області скасував вирок від 7 квітня 2005 року та повернув справу на додаткове розслідування.

9. Після того, як Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області ще двічі повернув справу на додаткове розслідування (28 березня та 5 жовтня 2006 року), 3 березня 2007 року органи внутрішніх справ винесли постанову про закриття кримінальної справи щодо заявника у зв'язку з відсутністю доказів, які б свідчили про вчинення ним злочину.

10. У ході провадження слідчими та судом було заслухано тридцять вісім свідків, родича потерпілої та експертів. Було проведено одинадцять судових експертиз, загальна тривалість яких становила приблизно сім місяців. Було відкладено два судових засідання у зв'язку з неявкою заявника. У період між 15 та 29 вересня 2005 року досудове слідство було зупинене у зв'язку з хворобою заявника. Ще п'ятнадцять судових засідань були відкладені у зв'язку з неявкою експертів, свідків або родичів потерпілої, хворобою судді або з невизначених причин.

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

11. Після винесення Судом ухвали щодо часткової прийнятності заявник звернувся до Суду, повторюючи всі свої первісні скарги.

12. У своїй ухвалі щодо часткової прийнятності Суд відклав розгляд скарги заявника стосовно тривалості провадження та оголосив решту скарг неприйнятними. Отже, справа розглядається Судом в межах скарги щодо тривалості провадження.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

13. Заявник скаржився на те, що тривалість провадження була несумісною з вимогою "розумного строку", передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, який у відповідній частині передбачає наступне:

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом,... який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

14. Уряд надав заперечення щодо скарги заявника, стверджуючи, зокрема, що справа була складною та що заявник сам сприяв тривалості провадження, оскільки він подавав апеляційні скарги та різні процесуальні клопотання, а також не з'являвся на деякі судові засідання.

15. Суд зазначає, що період, який має розглядатись, розпочався в липні 2001 року та закінчився 3 березня 2007 року. Таким чином, провадження тривало близько п'яти років та восьми місяців у судах двох інстанцій.