Текст рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі "Дудник проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), судді,

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), суддя ad hoc,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після наради за зачиненими дверима 17 листопада 2009 року, постановляє таке рішення, винесене того самого дня:

1. Справа порушена за заявою (N 17985/04), поданою проти України до Суду на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України Катериною Василівною Дудник (далі - заявниця) 8 травня 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений заступником Міністра юстиції - пані В.Лутковською.

3. Заявниця стверджувала, зокрема, що розслідування обставин смерті її сина було неефективним.

4. 10 листопада 2008 року Голова п'ятої секції вирішив направити Уряду подану заяву. Також Суд вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви одночасно (пункт 3 статті 29 Конвенції) .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. Розслідування обставин смерті сина заявниці

5. Заявниця народилася у 1959 році і проживає у м. Чапаєвці.

6. 30 травня 2000 року у коридорі гуртожитку Черкаського державного технологічного університету невстановлена особа заподіяла черепно-мозкову травму І.Д., синові заявниці.

7. 7 червня 2000 року слідчим Придніпровського районного відділу Управління внутрішніх справ у Черкаській області було порушено кримінальну справу за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

8. 8 червня 2000 року І.Д. помер, не приходячи до свідомості. Після цього кваліфікацію злочину було змінено на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого.

9. 25 липня та 15 серпня 2000 року прокуратура Придніпровського району дала вказівки слідству вжити певних процесуальних заходів.

10. Оскільки до 25 вересня 2000 року не було досягнуто жодних результатів щодо встановлення особи, яка вчинила злочин, слідство у кримінальній справі було зупинене.

11. 1 лютого 2001 року після скарг від родичів потерпілого прокуратура Придніпровського району скасувала постанову про зупинення слідства, встановивши, що міліцією не було дотримано усіх вимог процесуального законодавства, а також вказівок прокурора, наданих 25 липня та 15 серпня 2000 року.

12. 5 квітня 2001 року заявниця була визнана потерпілою та цивільним позивачем у кримінальній справі.

13. 15 червня 2001 року прокуратура Черкаської області повідомила сім'ю заявниці про те, що під час провадження досудового слідства була допущена невиправдана тяганина. Крім того, слідчого, який провадив слідство у справі, на підставі грубого порушення кримінально-процесуального законодавства було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Прокуратура також повідомила заявницю, що хід досудового слідства у її справі двічі обговорювався на оперативних нарадах та що слідство перебуває на постійному контролі.

14. 20 вересня та 27 листопада 2001 року сім'я заявниці отримала подібні повідомлення від прокуратури Черкаської області та Міністерства внутрішніх справ.

15. Листом від 5 грудня 2001 року Генеральна прокуратура України повідомила сім'ї заявниці, що слідство у справі про смерть І.Д. було поверховим, оскільки вказівки прокуратури не були виконані повною мірою. Було також повідомлено, що прокуратурі Черкаської області були дані вказівки щодо вжиття певних заходів та про передачу справи іншому, більш досвідченому, слідчому.

16.14 грудня 2001 року справу було передано до слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області для провадження досудового слідства.

17. Кілька разів (19 травня та 6 грудня 2002 року, 17 березня 2003 року і 24 жовтня 2004 року) слідство у справі зупинялося з підстав неможливості встановлення особи, яка вчинила злочин.

18. Ці постанови про зупинення досудового слідства скасовувалися прокурорами в порядку нагляду (22 листопада та 20 грудня 2002 року, 18 квітня 2003 року і 12 січня 2009 року відповідно) з підстав невідповідності вжитих заходів.

19. Кілька разів (зокрема 7 травня і 1 липня 2003 року та 20 жовтня 2004 року) прокуратура та Міністерство внутрішніх справ повідомляли сім'ю заявниці про неналежність провадження слідчих дій, спрямованих на встановлення особи, яка заподіяла тяжкі тілесні ушкодження І.Д. У жовтні 2004 року прокуратура Придніпровського району запропонувала провести внутрішню перевірку в Управлінні МВС в Черкаській області з метою встановлення причин неналежного провадження слідства. Сторонами не було надано жодної інформації щодо результатів цієї перевірки.

20. 20 вересня 2005 року і 25 грудня 2008 року слідчим управлінням Управління МВС в Черкаській області після вивчення матеріалів справи було надано додаткові вказівки органам слідства. 12 січня 2009 року прокурор Придніпровського району м. Черкас скасував постанову слідчого про зупинення досудового слідства від 23 жовтня 2004 року, і слідство було відновлене.

21. Загалом у ході досудового слідства органи внутрішніх справ провели 47 допитів, одну очну ставку та двічі - пред'явлення для впізнання. Згодом було також призначено 2 судово-медичні експертизи.

22. Провадження у кримінальній справі наразі триває.

2. Цивільне провадження

23. 25 травня 2003 року заявниця подала до Придніпровського районного суду м. Черкас цивільний позов до Черкаського державного технологічного університету про відшкодування шкоди, спричиненої неналежним забезпеченням безпеки у гуртожитку, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і смерті І.Д.

24. 1 жовтня 2003 року Придніпровський районний суд відмовив у задоволенні позову, встановивши, що тілесні ушкодження І.Д. було заподіяно не з вини університету. 20 листопада 2003 та 17 серпня 2004 року апеляційний суд Черкаської області та Верховний Суд України відповідно залишили це рішення без змін.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

25. Відповідні положення Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу України були викладені у рішенні "Сергій Шевченко проти України" ((Sergey Shevchenko v. Ukraine), заява N 32478/02, пп. 36-39, 4 квітня 2006 року).

I. СТВЕРДЖУВАНА НЕЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗСЛІДУВАННЯ

26. Заявниця скаржилася, що розслідування обставин заподіяння її синові тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, не було ефективним. Вона посилалася на статтю 2, пункт 1 статті 6, статтю 8 і статтю 13 Конвенції.

27. Суд як контролююча інстанція з юридичної характеристики фактів у справі (див., серед останніх джерел, рішення у справі "Кастравец проти Молдови" (Castravet v. Moldova), заява N 23393/05, п. 23, 13 березня 2007 року) вважає, що зазначені скарги слід розглядати за статтею 2 Конвенції, відповідне положення якої передбачає: