Рішення може зазнати редакційної правки.

У справі "Снігур і Онищенко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva), судді,

Станіслав Шевчук, суддя ad hoc,

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 26 травня 2009 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за двома заявами, поданими до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянками України, які проживають у м. Кременчуку, пані Світланою Михайлівною Снігур, 1945 року народження (заява N 33064/06), та Валентиною Василівною Онищенко, 1960 року народження (заява N 35799/06).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим, Міністерство юстиції.

3. Суд вирішив направити Уряду заяви щодо невиконання рішень, за якими заявницям було присуджено певні суми до виплати. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції було також вирішено розглядати заяви щодо суті та їх прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29 січня 2004 року, яке набрало законної сили, заявниці у справі N 33064/06 було присуджено суму в розмірі 5783 грн 72 коп (1).

(1) Приблизно 861 євро.

5. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 жовтня 2004 року, яке набрало законної сили, заявниці у справі за заявою N 35799/06 було присуджено суму в розмірі 7819 грн 13 коп (2).

(2) Приблизно 1164 євро.

6. Ці суми були присуджені відповідно до статті 57 Закону України "Про освіту". Відповідні виплати викладачам не здійснювались, оскільки такі витрати не були передбачені державним бюджетом.

7. У 2004 році Верховна Рада України вжила законодавчих мір (Закон N 1994-IV) , встановлюючи зобов'язання щодо погашення кредиторської заборгованості виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту", починаючи з 2005 року і протягом п'яти років.

8. Жодної інформації щодо виконання зазначених рішень судів заявниці не надали.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

9. Відповідне національне законодавство було викладено у рішенні "Скрипняк та інші проти України" (NN 9177/05, 14241/05, 10596/06, 17346/06, 20912/06 та 34604/06, пп. 7-13, від 10 липня 2008 року).

I. СПІЛЬНИЙ РОЗГЛЯД ЗАЯВ

10. Суд вважає, що згідно з пунктом 1 правила 42 Реґламенту заяви можуть бути об'єднані з огляду на їх схожість щодо фактів і питань, які вони піднімають.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суд зазначає, що після направлення заяв заявниці звернулись із новою скаргою, стверджуючи про відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо оскарження тривалості виконання судових рішень, винесених на їх користь. У зв'язку з цим вони посилались на статтю 13 Конвенції.

12. Крім того, заявниці стверджували про порушення статті 1 Першого протоколу у зв'язку з тривалим невиконанням судових рішень, винесених на їх користь.

13. Суд зауважує, що згадані скарги були подані після того, як заяву було направлено на розгляд Уряду, який не навів свої зауваження щодо цих скарг. Таким чином, Суд вирішує, що дані скарги виходять за межі розгляду цієї справи і не підлягають розгляду щодо суті (див. "Скубенко проти України" (Skoubenko c. Ukraine (ухв.), N 41152/98, 6 квітня 2004 року).

III. ЩОДО НЕВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

14. Заявниці стверджували, що тривалість виконання судових рішень, винесених на їх користь, є надмірною. У зв'язку з цим вони посилаються на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

A. Щодо прийнятності

1. Щодо правила ratione personae

15. Стверджуючи, що рішення суду, винесене на користь заявниці за заявою N 35799/06, було повністю виконане, Уряд наполягав на тому, що вона не є жертвою порушення у значенні статті 34 Конвенції.

16. Заявниця не погодилась.

17. Суд зазначає, що із зауважень Уряду незрозуміло, чи є виплати цих коштів заявниці виконанням рішення суду. Тому він відхиляє заперечення Уряду щодо ratione personae.

2. Зловживання правом на подання заяви

18. Уряд звинувачує заявницю у справі N 35799/06 у тому, що вона не поінформувала Суд про виконання вищезгаданого рішення суду, винесеного на її користь. Відповідно до тверджень Уряду ця заява повинна бути відхилена як така, що є зловживанням правом на подання заяви у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції.