Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гогін проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голова,

п. Райт Маруст (Rait Maruste),

п. Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

п. Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych),

пані Ренате Ягер (Renate Jaeger),

п. Марк Віллігер (Mark Villiger),

пані Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska), судді,

та пані Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 18 листопада 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 10398/04), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України паном Валерієм Адольфовичем Гогіним (далі - заявник) 26 лютого 2004 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

3. 18 вересня 2007 року Голова п'ятої секції вирішив направити заяву Уряду та розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно (пункт 3 статті 29 Конвенції).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник, 1962 року народження, проживає у місті Дебальцеве Донецької області, Україна.

A. Невиконання рішень суду, постановлених на користь заявника

5. 15 липня 1998 року Докучаєвський міський суд зобов'язав державне підприємство Шахту "Южнодонбаська-3" (далі - підприємство-боржник) сплатити заявнику заборгованість із заробітної плати та інших платежів у сумі 2147,72 грн (1). Іншим рішенням, ухваленим у ту саму дату, суд зобов'язав підприємство-боржника сплатити заявнику 312,11 грн (2) відшкодування за втрачений заробіток та внести зміни до трудової книжки щодо дати та причини звільнення.

(1) Приблизно 923 євро.

(2) Приблизно 134 євро.

6. 1 вересня 1998 року зазначений суд зобов'язав компанію-боржника сплатити заявнику 949,90 грн (3) відшкодування за втрачений заробіток та інші виплати. Суд знову постановив внести зміни до трудової книжки заявника щодо дати звільнення.

(3) Приблизно 316 євро.

7. 6 січня 1999 року Докучаєвський міський суд зобов'язав компанію-боржника сплатити заявнику 1438,42 грн (1) відшкодування за втрачений заробіток та інші виплати, а також внести зміни до трудової книжки щодо дати звільнення.

(1) Приблизно 303 євро.

8. 26 лютого 1999 року цей самий суд зобов'язав компанію-боржника виконати рішення від 15 липня 1998 року.

9. 1 жовтня 1999 року суд зобов'язав компанію-боржника надати заявнику квартиру, як це було передбачено у трудовому контракті. 4 березня 2002 року за клопотанням заявника суд змінив спосіб виконання рішення від 1 жовтня 1999 року: замість надання квартири він зобов'язав компанію-боржника сплатити заявнику 13 137 грн (2).

(2) Приблизно 2968 євро.

10. Усі зазначені вище рішення суду набрали законної сили. Відділом державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС) було відкрите виконавче провадження.

11. 22 лютого 2000 року відділом ДВС було повідомлено заявнику про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням процедури банкрутства щодо заявника.

12. У вересні 2003 року заявник звернувся до Вугледарського міського суду з позовом до відділу ДВС про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із невиконанням зазначених вище рішень суду. 10 червня 2004 року суд відмовив у задоволенні позову щодо бездіяльності відділу ДВС. 26 серпня 2004 року апеляційний суд Донецької області скасував це рішення та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд. За твердженням заявника, це провадження досі триває.

B. Цивільне провадження за позовом до КП "Донецькоблводоканал" та Докучаєвського управління водопровідно-каналізаційного господарства

13. Заявник орендував будинок, який належав пану Ч. У грудні 2001 року заявник звернувся до суду з позовом до ДОКП "Донецькоблводоканал" та Докучаєвського управління водопровідно-каналізаційного господарства, в якому вимагав 2000 грн (3) компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок незадовільного постачання води в будинок, який він орендував. Заявник також вимагав перерахування вартості платежів, які він сплачував за воду.

(3) Приблизно 417 євро.

14. 13 вересня 2002 року Докучаєвський районний суд задовольнив позовні вимоги заявника частково. 5 грудня 2002 року апеляційний суд Донецької області скасував це рішення та направив справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

15. 6 травня 2003 року Докучаєвський районний суд задовольнив позовні вимоги заявника частково та присудив йому 1000 грн компенсації моральної шкоди. 21 липня 2003 року апеляційний суд Донецької області скасував це рішення та направив справу на новий розгляд до Докучаєвського районного суду в іншому складі.

16. 13 серпня 2003 року голова Докучаєвського районного суду звернувся до апеляційного суду Донецької області із заявою про передачу справи заявника до іншого суду, оскільки його суд складається тільки з двох суддів, які вже розглядали справу заявника. 19 серпня 2003 року апеляційний суд передав справу заявника на розгляд до Волноваського районного суду.

17. Тим часом заявник оскаржив ухвалу апеляційного суду від 21 липня 2003 року. 15 червня 2005 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу заявника.

18. 8 лютого 2006 року пана Ч. було залучено до участі у справі як третю особу. 22 лютого 2006 року він заявив клопотання про зупинення провадження у справі заявника, оскільки Докучаєвський районний суд розглядав справу за його позовом до КП "Донецькоблводоканал" та результат цього провадження міг вплинути на розгляд справи заявника. У цю ж дату суд задовольнив клопотання пана Ч. 31 травня 2006 року Докучаєвський районний суд повернув позовну заяву пану Ч., оскільки справа була не підсудна цьому суду. 23 липня 2006 року Волноваський районний суд поновив провадження у справі заявника.

19. 7 листопада 2006 року Волноваський районний суд задовольнив позовні вимоги заявника частково та присудив йому 200 грн (4) компенсації моральної шкоди. 13 березня 2007 року апеляційний суд Донецької області залишив це рішення без змін.

(4) Приблизно 32 євро.

20. 19 вересня 2007 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу заявника.

21. За матеріалами справи із приблизно сорока одного призначеного судового засідання сім було відкладено із-за відсутності представників відповідачів або за їх клопотанням. Чотири судові засідання були відкладені у зв'язку із відсутністю обох сторін; чотири - у зв'язку із відсутністю заявника або за його клопотанням; одне - у зв'язку із хворобою судді.

C. Провадження за позовом до Волноваської податкової адміністрації

22. 29 березня 2002 року посадовою особою Волноваської податкової адміністрації на заявника було накладено штраф у розмірі 170 грн, оскільки він невчасно подав декларацію про податок на додану вартість.

23. У травні 2002 року заявник подав скаргу до Докучаєвського районного суду.

24. 22 липня 2002 року скаргу заявника було передано до Волноваського районного суду, який повернув її, оскільки справа була підсудна господарським судам. 4 листопада 2002 року та 29 серпня 2003 року апеляційний суд Донецької області та Верховний Суд відповідно залишили без змін ухвалу суду першої інстанції.

D. Відмова допустити заявника у кримінальне провадження в якості захисника як фахівця в галузі права

25. 2 березня 2004 року слідчим Дебальцевського МВ УМВС України у Донецькій області заявника було залучено до участі у кримінальній справі як захисника для надання правової допомоги неповнолітньому Б., якого було обвинувачено у вчиненні грабежу. 5 березня 2004 року прокурор міста Дебальцеве скасував постанову слідчого про залучення заявника у провадження. 16 березня 2003 року мати Б. розірвала договір із заявником про надання правової допомоги.

26. Заявник стверджував, що заступник голови апеляційного суду Донецької області дав вказівку, що фахівці в галузі права, які не мають свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не можуть бути залучені у провадження як захисники.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

27. Відповідне національне законодавство викладено у рішеннях "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine, N 29439/02, пп. 17-22, 26 квітня 2005 року) та "Войтенко проти України" (Voytenko v. Ukraine, N 18966/02, пп. 20-25, 29 червня 2004 року).

1. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ЩОДО НЕВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДУ

28. Заявник скаржився на те, що органи державної влади не виконали рішення суду, постановлені на його користь. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, який передбачає таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

A. Щодо прийнятності

29. Уряд зазначив, що до 1 жовтня 1999 року заявник не звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження за рішеннями, які винесені на його користь, тому він не вичерпав національні засоби юридичного захисту.

30. Заявник не погодився.

31. Суд нагадує, що не слід вимагати від особи, на користь якої в результаті судового провадження прийнято рішення у справі, відповідачем в якій є держава, надалі ініціювати виконавче провадження для того, щоб отримати належне за рішенням суду (див., наприклад, рішення у справах "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece, N 8415/02, п. 19, 27 травня 2004 року); "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy (N 1) [GC], N 36813/97, п. 198, ЄСПЛ 2006-...), а також "Лізанець проти України" (Lizanets v. Ukraine, N 6725/03, п. 43, 31 травня 2007 року)). Тому Суд відхиляє заперечення Уряду.

32. Суд зазначає, що скарга заявника не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно Суд визнає її прийнятною.

B. Щодо суті

33. Уряд стверджував, що державна виконавча служба вжила всіх необхідних заходів для виконання ухвали суду від 4 березня 2002 року на користь заявника. Уряд також зазначив, що тривалість провадження щодо виконання зазначеної ухвали не була нерозумною, а затримка була обумовлена складним фінансовим становищем підприємства-боржника. Уряд не надав зауважень по суті скарг заявника на невиконання інших рішень, винесених на його користь.