Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Чечін проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані. С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

пані М.Віллігер (Mrs M.Villiger),

пані М.Лазарова Трайковська (Mrs M.Lazarova Trajkovska), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 22 квітня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 6323/03), поданою до Суду проти України відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Чечіним Сергієм Сергійовичем (далі - заявник) 7 лютого 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та п. Ю.Зайцевим.

3. 26 травня 2005 року Суд вирішив направити заяву Уряду. Відповідно до положень п. 3 ст. 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1948 році та проживає у м. Таврійську.

5. 20 грудня 2001 року, 27 березня 2003 року та 30 березня 2004 року Новокаховський міський суд Херсонської області зобов'язав ВАТ "Південелектромаш", 75% акцій якого належать державі, виплатити заявнику заборгованості із заробітної плати та інших виплат, всього 18 250,55 гривень.

6. Ці рішення не були оскаржені та набрали законної сили. Виконавчі провадження щодо виконання рішень від 20 грудня 2001 року та 27 березня 2003 року були відкриті. Державна виконавча служба неодноразово інформувала заявника про неможливість стягнення заборгованості через порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

7. Кошти, присуджені судом, повністю заявнику не сплачено.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

8. Національне законодавство викладене у рішеннях "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 16-19, рішення від 27 липня 2004 року, та "Трихліб проти України" (Trykhlib v. Ukraine), N 58312/00, пп. 25-32, рішення від 20 вересня 2005 поку).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

9. Заявник скаржився, що органи державної влади в належний строк не виконали рішення, винесені на його користь. Він посилався на п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу які у відповідних частинах передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

A. Щодо прийнятності

10. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби юридичного захисту щодо скарг, оскільки не звернувся до суду із відповідними заявами про визнання кредитором в провадженні у справі про банкрутство. Уряд також стверджував, що держава не несе відповідальності за виконання рішення від 30 березня 2004 року, оскільки заявник ніколи не звертався із відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження щодо цього рішення.

11. Заявник висловив заперечення.

12. Суд звертає увагу на те, що він вже відхиляв подібні зауваження в інших справах щодо невиконання рішень, винесених проти державних підприємств (див. "Трихліб проти України" (Tryhlib v. Ukraine), пп. 38-43, та "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/05, пп. 19-25 рішення від 7 грудня 2006 року). Суд відхиляє ці зауваження з тих самих причин.