Це рішення стане остаточним за обставин, викладених в пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Воротнікова проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),

п. М.Віллігер (Mr M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs С.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 22 січня 2008 року,

виносить рішення, яке було прийнято того ж дня:

1. Справу порушено проти України за заявою (N 1225/02), поданою до Суду 28 листопада 2001 року громадянкою України пані Раїсою Михайлівною Воротніковою (далі - заявниця) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 23 січня 2007 року Суд вирішив направити Уряду скаргу заявниці. Відповідно до пункту З статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті справи одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася у 1940 році та проживає у селі Зідки Харківської області, Україна.

А. Судове провадження

5. У грудні 2000 року заявниця, вчителька за професією, звернулася з судовим позовом до Ленінського районного відділу освіти м. Харкова (далі - відділ освіти) про виплату заборгованості із заробітної плати, за різними надбавками, та відшкодування моральної шкоди.

6. 4 січня 2001 року Зміївський районний суд відхилив позов заявниці. Заявниця оскаржила це рішення. 13 лютого 2001 року Харківський обласний суд скасував це рішення в частині заборгованості з виплати надбавок та передав справу на новий розгляд. Рішення в іншій частині було залишено без змін.

7. 31 травня 2001 року Зміївський районний суд виніс рішення на користь заявниці і присудив їй 1386,06 грн (1) заборгованості з виплати надбавок. Це рішення не було оскаржене протягом встановленого для цього строку, набрало законної сили і підлягало виконанню.

(1) На час розгляду справи 300 євро.

8. Окремою ухвалою тієї ж дати Зміївський районний суд відмовив заявниці у клопотанні щодо звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність Закону України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 року.

9. 3 липня 2001 року Зміївський районний суд виправив арифметичну помилку в своєму рішенні від 31 травня 2001 року, змінивши суму присудженої заявниці виплати на 1499,29 грн (1).

(1) На час розгляду справи 300 євро.

10. Цієї ж дати відділ освіти подав апеляційну скаргу на рішення від 31 травня 2001 року. 10 липня 2001 року Зміївський районний суд визнав вказану скаргу неприйнятною, оскільки вона була подана після спливу строку на оскарження. 3 грудня 2001 року цей самий суд визнав неприйнятною апеляційну скаргу на рішення від 10 липня 2001 року, оскільки вона була підписана не уповноваженою на те особою. Відділ освіти оскаржив це рішення.

11. 19 лютого 2002 року апеляційний суд Харківської області (з 29 червня 2001 року - Харківський обласний суд) скасував ухвалу від 3 грудня 2001 року і направив на новий розгляд справу в частині розгляду питання про прийнятність апеляційної скарги на рішення суду від 10 липня 2001 року. Заявниця оскаржила рішення апеляційного суду Харківської області в касаційному порядку.

12. 28 травня 2002 року Верховний Суд України залишив в силі рішення суду від 19 лютого 2002 року. 13 вересня 2002 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви заявниці про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

13. 26 червня 2003 року Зміївський районний суд визнав позовну апеляційну скаргу відділу освіти неприйнятною, оскільки вона була підписана не уповноваженою на те особою.

14. 14 жовтня 2003 року заявниця звернулася з касаційною скаргою на рішення від 4 січня 2001 року та ухвалу апеляційного суду від 13 лютого 2001 року, якими її вимоги щодо заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди були відхилені, а також рішення Зміївського районного суду від 31 травня 2001 року, якими її вимоги щодо присудження заборгованості за надбавками не були задоволені в повному обсязі.

15. 15 квітня 2004 року Верховний Суд України відхилив скаргу заявниці про перегляд рішень за нововстановленою касаційною процедурою.

В. Виконавче провадження

16. 3 серпня 2001 року відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Харкова (далі - виконавча служба) відкрив виконавче провадження для виконання рішення Зміївського районного суду від 31 травня 2001 року.

17. Відповідно до інформації, наданої Урядом, листом від 26 вересня 2001 року суддя Зміївського районного суду повідомив виконавчу службу про те, що рішення від 31 травня 2001 року було оскаржене відділом освіти в апеляційному порядку (див. пункт 10 вище), і вказав на необхідність зупинити виконавче провадження до закінчення апеляційного провадження. На цій підставі виконавча служба зупинила виконавче провадження. Уряд також зазначив, що знищення матеріалів виконавчого провадження в зв'язку із закінченням строку їх зберігання унеможливило надання відповідних копій документів.

18. 10 жовтня 2003 року виконавче провадження було закінчене, оскільки сума, присуджена заявниці рішенням суду від 31 травня 2001 року, була виплачена їй в повному обсязі.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

19. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine, заява N 67534/01, пункти 16-18, рішення від 27 липня 2004 року).

20. Пункт 6 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, в редакції на момент розгляду справи, передбачає наступне:

"Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

...

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;".

I. СКАРГИ ЗА ПУНКТОМ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТЕЮ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ НА НЕВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ

21. Заявниця скаржилася на тривалість судового розгляду та на тривалість невиконання рішення суду, винесеного на її користь. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу, які у відповідних частинах передбачають наступне:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

A. Щодо прийнятності

22. Уряд стверджував, що заявниця втратила статус жертви після виконання рішення суду, винесеного на її користь.

23. Суд зазначає, що це заперечення є подібним до тих, які Суд вже відхиляв у низці справ (див., наприклад, "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пункти 26-27, рішення від 27 липня 2004 року, та "Гавріленко проти України" (Gavrilenko v. Ukraine), N 24596/02, пункт 19, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що це заперечення повинно бути відхилено з тих же підстав.