Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Дідух проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego),

п. Р.Ягер (Mr R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 8 січня 2008 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 14394/04), поданою до Суду громадянкою України пані Людмилою Миколаївною Дідух (далі - заявниця) 13 березня 2004 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявниця була представлена пані Н.Н.Свірнєвською, адвокатом, яка практикує в м. Хмельницькому. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - паном Юрієм Зайцевим.

3. 15 травня 2006 року Суд вирішив направити заяву Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася у 1957 році та проживає у м. Хмельницькому.

5. Заявниця є колишнім військовослужбовцем. Вона була звільнена з військової служби у червні 2001 року.

6. 22 квітня 2003 року Хмельницький міський суд зобов'язав військову частину А-0264 виплатити заявниці 2207 грн (1) заборгованості із заробітної плати. Рішення набрало законної сили 23 травня 2003 року.

(1) 405,88 євро.

7. 16 січня 2004 року відділ державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції м. Чернівці (далі - виконавча служба) повернув виконавчий лист заявниці в зв'язку з відсутністю коштів на банківському рахунку боржника.

8. 5 квітня 2004 року Шевченківський районний суд м. Чернівці відхилив скаргу заявниці щодо стверджуваної бездіяльності виконавчої служби.

9. 13 лютого 2006 року виконавча служба повторно відкрила виконавче провадження та 20 лютого 2006 року приєднала його до зведеного виконавчого провадження щодо боржника.

10. 28 липня 2006 року виконавча служба повернула заявниці виконавчий лист в зв'язку з відсутністю коштів на банківському рахунку боржника.

11. Рішення від 22 квітня 2003 року залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Відповідне національне законодавство було викладене в рішеннях у справах "Войтенко проти України" (Voytenko v. Ukraine) (заява N 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року) та "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine) (заява N 67534/01, рішення від 27 липня 2004 року).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

13. Заявниця скаржилась на невиконання органами державної влади рішення від 22 квітня 2003 року в належний строк. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції та на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, у відповідних частинах яких зазначено таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо прийнятності

14. Уряд подав зауваження, з якими не погодилась заявниця, подібні до тих, які Суд уже відхиляв у низці своїх рішень стосовно невиконання судових рішень у справах, де відповідачем були державні установи (див. рішення у згаданій вище справі "Войтенко проти України" (Voytenko v. Ukraine), пункти 27-31, та рішення у згаданій вище справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), пункти 28-32). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за цих же підстав.