Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Пташко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 27 листопада 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 6974/04), поданою до Суду громадянином України п. Віктором Миколайовичем Пташком (далі - заявник) 12 січня 2004 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 30 травня 2006 року Суд надіслав заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник, колишній суддя апеляційного суду Кіровоградської області, народився у 1938 році та проживає у м. Кіровограді.

5. 5 лютого 2004 року заявник вийшов на пенсію відповідно до постанови Верховної Ради України.

6. У листопаді 2002 року заявник подав позов до Печерського районного суду проти Міністерства фінансів, Міністерства юстиції та Державного казначейства, вимагаючи виплати заборгованості за заробітною платою та іншими виплатами (надбавки за інтенсивність праці та за вислугу років і премій).

7. 16 грудня 2002 року Печерський районний суд м. Києва задовольнив позов заявника та зобов'язав Міністерство фінансів та Державне казначейство України виплатити заявнику 8459,36 грн(1).

(1) 1601,92 євро.

8. 9 липня 2003 року апеляційний суд м. Києва залишив у силі це рішення, і воно набрало законної сили.

9. 11 серпня 2003 року постановою районного відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві заявника було повідомлено, що він має звертатися безпосередньо до Державного казначейства України.

10. 10 листопада 2003 року Державне казначейство повідомило заявника про те, що в бюджеті не було передбачено коштів для виконання рішення від 16 грудня 2002 року.

11. 5 листопада 2004 року заявник отримав суму, належну йому за рішенням від 16 грудня 2002 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Відповідне національне законодавство викладено в рішенні у справі "Зубко та інші проти України" (Zubko and Others v. Ukraine), заяви NN 3955/04, 5622/04, 8538/04 та 11418/04, пункти 33-43, від 26 квітня 2006 року).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

13. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривале невиконання рішення від 16 грудня 2002 року та на порушення його права на мирне володіння своїм майном, яке гарантується статтею 1 Першого протоколу. У відповідних статтях зазначено, зокрема, таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо прийнятності

14. Уряд подав зауваження стосовно вичерпання національних засобів юридичного захисту та неприйнятності за принципом ratione personae, подібні до тих, що вже були відхилені у низці справ (ухвала від 18 червня 2002 року у справі "Шестаков проти Росії" (Shestakov v. Russia), заява N 48757/99, та ухвала від 6 квітня 2004 року у справі "Скубенко проти України" (Skubenko v. Ukraine), заява N 41152/98). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за тих же підстав.