Це рішення стане остаточним за обставин, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Лізанець проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен, Голова,

пані С.Ботучарова,

п. В.Буткевич,

пані М.Цаца-Ніколовська,

п. Р.Маруст,

п. Дж.Боррего Боррего,

пані Р.Ягер, судді,

та пані К.Вестердік, Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 9 травня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена за заявою (N 6725/03), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України п. Лізанцем Георгієм Івановичем (далі - заявник) 22 січня 2003 року.

2. Заявника у Суді представляв п. Володимир Думних, юрист, що практикує в м. Мукачево. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані Валерія Лутковська та п. Юрій Зайцев.

3. 28 квітня 2005 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив одночасно розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. Провадження щодо компенсації за незаконне порушення кримінальної справи

4. Заявник народився у 1945 році і проживає в м. Мукачево Закарпатської області.

5. У лютому 1997 року прокурор міста Мукачево висунув заявнику (колишньому контролеру ринку у м. Мукачево) обвинувачення у корупції та видав санкцію на його арешт. В серпні 1997 року заявника було звільнено та обрано щодо нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. В грудні 1997 року його справу було закрито за відсутністю складу злочину (corpus delicti). Це рішення було пізніше скасовано прокуратурою Закарпатської області, і розслідування у справі було поновлено. 8 серпня 1998 року кримінальна справа за обвинуваченням заявника була закрита за відсутністю складу злочину (corpus delicti).

6. 3 вересня 1998 року заявник звернувся з позовом до прокуратури Мукачівського району Закарпатської області, вимагаючи грошову компенсацію за незаконне обвинувачення.

7. 30 вересня 1998 року Мукачівський міський суд (далі - міський суд) задовольнив скаргу заявника та присудив йому 60 000 грн (1). Оцінюючи суму моральної компенсації, суд взяв до уваги медичні висновки, які підтверджували факт того, що після звільнення заявник страждав від нервового розладу. 10 жовтня 1998 року це рішення набрало законної сили.

(1) Приблизно 9600 євро (EUR).

8. 18 листопада 1999 року прокурор Закарпатської області подав протест в порядку нагляду на рішення від 30 вересня 1998 року до президії Закарпатського обласного суду. 29 листопада 1999 року суд у закритому судовому засіданні у присутності прокурора скасував це рішення і направив справу на новий розгляд.

9. 17 травня 2001 року міський суд у результаті нового розгляду справи задовольнив скаргу заявника. Посилаючись на медичні довідки, висновок судово-психологічної експертизи та показання декількох свідків, суд визнав, inter alia, що нервовий розлад заявника було спричинено його ув'язненням, і зобов'язав прокуратуру виплатити заявникові 80 000 грн (1) за заподіяну йому моральну та матеріальну шкоду. 27 травня 2001 року це рішення набрало законної сили.

(1) Приблизно 13 000 євро (EUR).

10. 4 вересня 2001 року прокуратура Закарпатської області оскаржила це рішення відповідно до нової касаційної процедури (див. "Відповідне національне законодавство", п. 23 нижче).

11. 3 жовтня 2001 року Конституційний Суд України визнав неконституційною статтю 25 Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік", яка передбачала, що компенсація за незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду має бути відшкодована за рахунок коштів, призначених на утримання цих органів. Конституційний Суд України вирішив, що відповідні суми мають бути сплачені безпосередньо із Державного бюджету України Державним казначейством України.

12. 10 грудня 2001 року суддя Верховного Суду України повернув касаційне подання прокурора до міського суду, вказуючи на те, що суд має розглянути питання щодо поновлення провадження у справі у зв'язку з нововиявленими обставинами.

13. 24 січня 2002 року міський суд за поданням прокурора Закарпатської області поновив провадження у справі у зв'язку з нововиявленими обставинами, а саме у зв'язку з скасуванням зазначеним вище рішенням Конституційного Суду України статті 25 Закону України "Про Державний бюджет на 2001 рік".

14. 5 квітня 2002 року міський суд частково задовольнив позов заявника, зобов'язавши Державне казначейство України виплатити йому 10 000 грн (2) компенсації за незаконне порушення кримінальної справи. Суд визнав кримінальну справу проти заявника незаконною, але знайшов вимогу заявника щодо відшкодування моральної шкоди надмірною:

(2) Приблизно 1620 євро (EUR).

"В іншій частині позовних вимог [суд встановлює, що] заявник не навів докази, якими їх обґрунтовує, а також не надав суду розрахунок компенсації моральної шкоди.

Не встановлено достатнього зв'язку між наявними астено-невротичними розладами у заявника з обставинами, пов'язаними з притягненням до кримінальної відповідальності та арештом".

Заявник оскаржив зазначене рішення.

15. 12 червня 2002 року апеляційний суд Закарпатської області залишив це рішення без змін, вказуючи, inter alia, що відповідно до висновку судово-психологічної експертизи нервовий розлад, від якого страждав заявник у 1997 році, міг бути пов'язаний як із обставинами, пов'язаними з незаконним ув'язненням, так і з поганим станом його здоров'я в цілому, таким чином визнавши, що сума 10 000 грн становить достатню компенсацію за шкоду, завдану заявникові у зв'язку з незаконним порушенням щодо нього кримінальної справи.

16. 2 грудня 2002 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявника.

2. Виконавче провадження

17. У невизначену дату на початку 1999 року заявник звернувся до Закарпатського обласного управління юстиції щодо примусового виконання рішення, винесеного у вересні 1998 року. Виконавчий лист декілька разів направлявся до Закарпатського обласного відділення Державного казначейства. Однак 18 листопада 1999 року виконавче провадження було призупинено до отримання результату розгляду протесту прокурора (п. 8 вище).

18. 2 грудня 2005 року міський суд відхилив позов заявника про відкриття виконавчого провадження за рішенням суду від 5 квітня 2002 року, встановивши, що строк його виконання було пропущено. Суд визнав, що стаття 21 Закону України "Про виконавче провадження" передбачала, що виконавчі листи мають бути пред'явлені до відповідного органу влади протягом трьох років після того, як рішення набрало законної сили. Рішення у справі заявника набрало законної сили 12 червня 2002 року відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області, проте заявник вимагав видати виконавчий лист 23 листопада 2005 року, тобто після закінчення строку, передбаченого законом. Заявник не оскаржив це рішення.

19. Рішення від 5 квітня 2002 року не було виконане до сьогоднішнього дня.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. Національне законодавство, що стосується виконання рішень суду

20. Відповідне національне законодавство наводиться в рішенні у справі "Войтенко проти України" (N 18966/02, пп. 20-25, від 29 червня 2004 року).

2. Національне законодавство, що стосується відновлення провадження у справі

а. Цивільний процесуальний кодекс 1963 року

21. Стаття 347-6 Кодексу передбачає, що за результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про задоволення заяви і скасування рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні. Якщо рішення було скасоване, справа розглядається по суті у порядку, встановленому цим Кодексом.

б. Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року

22. Конституційний Суд вирішив:

"5... Таким чином, статтею 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" фактично запроваджується цивільно-правова, а не публічно-правова відповідальність..., ..., прокуратури... за завдану громадянам матеріальну і моральну шкоду незаконними діями цих органів. Водночас Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (статті 56, 62).

...

Конституційний Суд вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік", згідно з якими за рахунок коштів на утримання судів, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України здійснюється відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями..., прокуратури...

2. Положення статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

в. Закон України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 року

23. Відповідні положення Закону передбачають таке:

Стаття 320. Право на касаційне оскарження, касаційне подання судових рішень

"Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також прокурор і особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання щодо їх права і обов'язків, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального права, а також ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження, касаційного подання є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права".

Стаття 321. Строк на касаційне оскарження, касаційне подання

"Касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення ухвали або рішення суду першої інстанції, якщо ці ухвали або рішення не були оскаржені в апеляційному порядку".

Частина II. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набуває чинності з 29 червня 2001 року.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, є чинними в частині, що не суперечить Конституції України та цьому Закону.

3. Цивільні справи, які до 29 червня 2001 року надійшли для касаційного розгляду, вирішуються в порядку, визначеному для розгляду апеляційних скарг.

4. Справи з протестами на судові рішення, внесені до 29 червня 2001 року, направляються до Верховного Суду України для розгляду в касаційному порядку.

5. Рішення, які станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців".

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

24. Заявник скаржився, що право на справедливий судовий розгляд його справи щодо компенсації за незаконне пред'явлення кримінального обвинувачення забезпечено не було. Заявник стверджував, що в результаті розгляду протесту, винесеного в порядку нагляду, та скасування остаточного рішення, винесеного на його користь, національні суди відхилили його вимоги щодо моральної шкоди, пов'язаної із погіршенням стану його здоров'я, у повному обсязі. Він також оскаржив тривалість провадження у справі та невиконання рішень, винесених на його користь. Він послався на т. 1 статі 6 Конвенції, яка передбачає таке:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, який вирішить спір щодо його прав і обов'язків цивільного характеру..."

А. Юридична визначеність

1. Щодо прийнятності

25. Уряд стверджував, що скарга заявника щодо порушення його права на справедливий судовий розгляд у справі про компенсацію була подана невчасно, оскільки рішення, якими скасовувались остаточні рішення суду, винесені у вересні 1998 року та травні 2001 року, були прийняті 29 листопада 1999 року та 24 січня 2002 року відповідно, тобто пройшло більше 6 місяців до тієї дати, коли заяву було подано до Суду. Заявник не погодився.

26. Стосовно рішення, винесеного 29 листопада 1999 року, Суд зауважує, що заявник не оскаржив його окремо та в будь-якому випадку не встиг зробити це у шестимісячний строк (див. рішення у справі Sardin v Russia, N 69582/01, ЄСПЛ 2004-II).

27. Стосовно рішення від 24 січня 2002 року Суд зауважує що заперечення Уряду тісно пов'язані зі скаргою заявника за п. 1 статі 6 Конвенції щодо несправедливого провадження у справі, результатом якого стало рішення, винесене у квітні 2002 року, та яке було залишено без змін після розгляду відповідних скарг 12 червня та 2 грудня 2002 року. За таких обставин Суд вважає, що заперечення має бути приєднане до розгляду скарги заявника по суті.

28. Суд вважає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у значенні п. З статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав.