Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Стратейчук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 27 березня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 25543/02), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України п. Володимиром Івановичем Стратейчуком (далі - заявник) 12 вересня 2001 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

3. 17 жовтня 2005 року Суд вирішив направити на розгляд Уряду скаргу заявника стосовно невиконання рішення, винесеного на його користь. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1968 році та проживає у місті Бердянську Запорізької області.

5. 30 травня 2000 року Бердянський міський суд присудив стягнути на користь заявника з ВАТ "Південгідромаш" (далі - підприємство-боржник), підприємства, частка державної власності в статутному фонді якого складає 25%, заборгованість із заробітної плати у розмірі 1423,39 грн.

6. 7 липня 2000 року Бердянський міський відділ державної виконавчої служби (далі - виконавча служба) відкрив виконавче провадження у цій справі.

7. 26 червня 2001 року виконавче провадження було призупинене на підставі наказу Міністра юстиції України від 1 червня 2001 року N 33/5 та введення мораторію на примусову реалізацію майна підприємства-боржника.

8. 24 липня 2001 року Бердянська міська податкова адміністрація поінформувала заявника, що майно підприємства-боржника знаходилось у податковій заставі.

9. 1 квітня 2002 року Господарський суд Запорізької області порушив провадження у справі про банкрутство підприємства-боржника.

10. 12 квітня 2002 року виконавче провадження було призупинене через вищезгадане провадження у справі про банкрутство.

11. 22 березня 2004 року виконавче провадження було поновлено, та 2 квітня 2004 року виконавча служба винесла постанову про арешт майна боржника.

12. Протягом червня 2004 року - січня 2005 року виконавче провадження було призупинене, оскільки боржник оскаржив дії виконавчої служби до Бердянського міського суду.

13. 10 січня 2005 року виконавче провадження було поновлено.

14. 16 червня 2005 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заборонив примусову реалізацію майна підприємства-боржника.

15. Рішення від 30 травня 2000 року, винесене на користь заявника, залишається невиконаним.

ІНШІ ПРОВАДЖЕННЯ

16. 12 лютого 2002 року Бердянський міський суд наказав стягнути з заявника 433,03 грн на користь комунального підприємства з метою погашення заборгованості по не сплаченій квартплаті. Це рішення було залишено в силі апеляційним судом Запорізької області. Заявник не подавав касаційну скаргу на це рішення.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

17. Відповідне національне законодавство було викладене в рішенні у справі "Сокур проти України" (N 29439/02, пункти 17-22, рішення від 26 квітня 2005 року).

I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

18. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на невиконання рішення Бердянського міського суду від 30 травня 2000 року. Дані статті у відповідних частинах передбачають:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

А. Щодо прийнятності

19. Уряд надав зауваження, що були заперечені заявником, стосовно використання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд вже відхилив у цілому ряді рішень у справах, які стосувались невиконання рішень щодо державних підприємств (див., наприклад, справу "Сокур проти України" (ухвала), N 29439/02, ухвала від 16 грудня 2003 року, та справу "Трихліб проти України", N 58312/00, пункти 39-43, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені з тих самих причин.