Це рішення стає остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Головко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 8 січня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 39161/02), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Марією Василівною Головко (далі - заявниця) 20 вересня 2002 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та паном Ю.Зайцевим.

3. 7 вересня 2005 року Суд направив на комунікацію Уряду скаргу заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості цивільного провадження у справі заявниці за її позовом про виплату заборгованості із заробітної плати. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася в 1948 році, проживає в м. Нетішині Хмельницької області, Україна.

5. Заявниця працювала сторожем на приватному підприємстві "Експромт", звідки її було звільнено 1 листопада 1998 року.

А. Перше провадження

6. 25 листопада 1999 року заявниця звернулась з позовом до Нетішинського міського суду проти свого колишнього роботодавця, вимагаючи стягнення заборгованості із заробітної плати.

7. 22 грудня 1999 року, 1 лютого та 22 лютого 2000 року слухання у справі заявниці були перенесені у зв'язку з неявкою відповідача до суду.

8. 13 червня 2000 року відповідач знову не з'явився. Суд вирішив слухати справу за відсутності відповідача. Суд заслухав заявницю, після чого розгляд справи було перенесено для виклику свідків.

9. 23 червня 2000 року судом було заслухано свідка і перенесено розгляд справи з метою витребування додаткових доказів.

10. 10 липня 2000 року судом було направлено листа до відповідача, яким було повідомлено про те, що в випадку неявки в судове засідання відповідача буде притягнуто до відповідальності.

11. 19 вересня 2000 року судом було заслухано іншого свідка і перенесено розгляд справи.

12. 20 вересня 2000 року суд частково задовольнив вимоги заявниці, при цьому заявниця була відсутня у судовому засіданні.

13. 17 жовтня 2000 року заявниця звернулась з клопотанням про відвід судді в її справі. Заявницю було повідомлено про те, що рішення в справі вже прийняте.

14. 27 червня 2001 року Хмельницький обласний суд скасував зазначене рішення суду за протестом заступника голови Хмельницького обласного суду в порядку нагляду та направив справу на новий розгляд.

15. 20 травня 2002 року провадження у справі було відновлено.

16. 11 червня 2002 року провадження у справі заявниці було зупинено до вирішення її другої справи щодо трудового спору (див. Друге провадження).

17. 12 липня 2002 року заявниця подала клопотання про відвід судді Х. в її справі. Представник заявниці пан Л. стверджував, що суддя Х. виносив рішення, які не задовольняли вимоги пана Л.

18. 30 серпня 2002 року суд задовольнив клопотання заявниці "з метою попередження аналогічних заяв в майбутньому". Того ж дня провадження було продовжено.

19. 28 січня 2003 року відповідач не з'явився в судове засідання. Слухання було перенесено, оскільки заявниця наполягала на присутності відповідача.

20. 15 квітня 2003 року відповідач знову не з'явився. Слухання було перенесено.

21. З липня 2003 року прокурор звернувся з запитом до правоохоронних органів для встановлення адреси відповідача.

22. 27 серпня 2003 року прокурор направив запит до Славутської податкової інспекції для встановлення адреси відповідача.

23. З вересня 2003 року слухання справи було перенесене у зв'язку з неявкою сторін.

24. 10 жовтня 2003 року слухання справи було перенесене у зв'язку з неявкою відповідача.

25. 20 жовтня 2003 року судом було заслухано заявницю. Суд відклав слухання відповідно до клопотання заявниці у зв'язку із незадовільним станом її здоров'я.

26. 23 жовтня 2003 року заявниця повідомила суд, що її інтереси представлятиме брат та помічник прокурора.

27. 6 квітня 2004 року суд заслухав сторони і відклав слухання у зв'язку з необхідністю викликати свідків.

28. 25 травня 2004 року слухання було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача та свідків.

29. 1 червня 2004 року суд допитав свідків і відклав слухання у справі.

30. 10 червня 2004 року суд заслухав представника заявниці і свідка та переніс слухання.

31. 14 червня 2004 року слухання було перенесене у зв'язку з неявкою представників сторін.

32. 23 червня 2004 року суд заслухав свідка.

33. 30 червня 2004 року Нетішинський міський суд частково задовольнив вимоги заявниці і присудив їй 2135,33 грн в якості заборгованості із заробітної плати. Заявниця не оскаржувала це рішення.

Б. Друге провадження

34. 16 жовтня 2000 року заявниця звернулась з іншим позовом до Нетішинського міського суду, оскаржуючи своє звільнення з роботи.

35. 29 грудня 2000 року суд не задовольнив позов заявниці.

36. 26 квітня 2001 року Хмельницький обласний суд скасував це рішення і направив справу на новий розгляд.

37. 7 листопада 2001 року Нетішинський районний суд виніс рішення про поновлення заявниці на роботі і присудив їй 2610 грн в якості заборгованості із заробітної плати.

38. 20 березня 2002 року Хмельницький обласний суд залишив це рішення без змін.

39. 4 січня 2003 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявниці.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

40. Стаття 172 Цивільного процесуального кодексу передбачає, що в разі систематичної неявки відповідача в судове засідання за викликом суду суд на власний розсуд може розглянути справу за його/її відсутності. Якщо відповідач повторно не з'являється без поважних на те причин, суд може накласти на нього/неї штраф у розмірі до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів (див. "Суховецький проти України" (ухвала), N 13716/02, від 1 лютого 2005 року) .

I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

41. Заявниця скаржилась відповідно до пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції на несправедливий судовий розгляд її справи та його результат. Вона також скаржилась відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження. Ці статті у відповідних частинах передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

А. Щодо прийнятності

1. Справедливий судовий розгляд справи

42. Заявниця скаржилась на несправедливість і результат проваджень у дуже загальних формулюваннях.

а) Перше провадження

43. Суд зазначає, що заявниця не оскаржила рішення Нетішинського міського суду від 30 червня 2004 року і, таким чином, не вичерпала, як цього вимагає пункт 1 статті 35 Конвенції, засоби юридичного захисту, до яких вона мала доступ відповідно до українського законодавства. Цю частину заяви Суд відхиляє відповідно до пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції.

б) Друге провадження

44. До компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних порушень щодо фактів та права, які допустили національні судові органи. Більше того, несправедливість проваджень не може бути встановлена, і Суд не може на власний розсуд оцінювати винесені рішення. Заявниця мала можливість надати усі необхідні аргументи на захист своїх інтересів в межах провадження, і судові органи розглянули їх належним чином. Також не виникає питання щодо 13 статті Конвенції.

Суд відхиляє цю частину заяви як явно необґрунтовану відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.

2. Тривалість проваджень

а) Перше провадження

45. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності скарг заявниці.

46. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою в значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Він далі зазначає, що скарга не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, вона має бути оголошена прийнятною.

б) Друге провадження

47. Суд зазначає, що це провадження у справі тривало з 16 жовтня 2000 року до 4 січня 2003 року, що становить приблизно два роки та два місяці. Така тривалість не порушує вимогу "розумного строку" відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Зокрема, відсутнім є період бездіяльності з вини національних судів. Суд відхиляє цю частину заяви як явно необґрунтовану згідно з пунктами 3 і 4 статті 35 Конвенції.