Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мазуренко проти України"

Європейський Суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 4 грудня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена за заявою (N 14809/03), поданою проти України до Суду на підставі ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Олегом Леонідовичем Мазуренком (далі - заявник) 18 квітня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та паном Ю.Зайцевим.

3. 8 квітня 2005 року Суд направив на комунікацію Уряду скаргу заявника щодо тривалості розгляду справи. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1941 році та проживає у м. Козельщина Полтавської області, Україна.

5. 15 вересня 1998 року проти заявника було порушено кримінальну справу за підозрою у крадіжці та корупції. Суть кримінальної справи полягала у тому, що заявник, колишній голова Козельщинської райспоживспілки, вчинив неправомірні дії, а саме - розкрадання в магазинах, якими він керував.

6. 24 вересня 1998 року прокуратура Козельщинського району Полтавської області (далі - районна прокуратура) видала ордер на арешт заявника.

7. 8 грудня 1998 року міру запобіжного заходу заявнику було змінено на підписку про невиїзд.

8. Того ж дня прокурор виніс постанову про усунення заявника від посади у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи. Після цієї постанови працедавець заявника, державна акціонерна компанія "Галещинське хлібоприймальне підприємство", усунув заявника від займаної посади голови правління підприємства. 14 квітня 2003 року Кобиляцький районний суд відхилив позов заявника, поданий на постанову прокурора. Суд зазначив, що це питання не підпадає під його юрисдикцію і має бути вирішене під час судового розгляду кримінальної справи. 14 травня 2003 року Полтавський обласний апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу заявника, подану на рішення Кобиляцького районного суду, оскільки він не був тією особою, яка має право на подання скарги.

9. 20 липня 1999 року попереднє слідство було закінчено і заявнику було пред'явлено матеріали справи для ознайомлення.

10. 3 вересня 1999 року справу було передано до Козельщинського районного суду.

11. 29 вересня 1999 року районна прокуратура м. Полтави за клопотанням заявника відкликала справу з суду та направила її на додаткове розслідування.

12. 1 жовтня 1999 року розслідування у справі було призупинено у зв'язку з розшуком п. С, іншого обвинуваченого.

13. 11 лютого 2000 року п. С. було знайдено та розгляд справи було поновлено.

14. 24 лютого 2000 року п. С. зник і його знову було оголошено в розшук. Розгляд справи було призупинено.

15. 2 червня 2000 року заступник прокурора Полтавської області скасував постанову від 24 лютого 2000 року про зупинення попереднього слідства у справі та направив її на подальше розслідування.

16. 8 червня 2000 року попереднє слідство було призупинено у зв'язку з тим, що п. С. перебував у розшуку.

17. 1 серпня 2000 року попереднє слідство у справі було відновлено.

18. З серпня 2000 року кримінальну справу щодо п. С. було закрито. Того ж дня попереднє слідство у справі заявника було призупинено у зв'язку з його хворобою. Попереднє слідство було відновлено 25 вересня 2000 року.

19. 2 жовтня 2000 року попереднє слідство у справі було закінчено і заявник та його адвокат отримали доступ до матеріалів справи.

20. 4 жовтня 2000 року заявник та його адвокат закінчили ознайомлюватися з матеріалами справи.

21. 28 жовтня 2000 року справу було направлено до Полтавського обласного суду.

22. 2 листопада 2000 року Полтавський обласний суд передав справу до Автозаводського районного суду.

23. 18 грудня 2000 року розпочався судовий розгляд справи.

24. Суд декілька разів відкладав слухання у справі для виклику свідків: 18 та 20 грудня, 29 січня, 5 та 7 лютого, 26 березня, 23 квітня та 4 липня 2001 року. Слухання справи відкладали двічі на прохання заявника - 7 серпня та 12 грудня 2001 року.

25. 12 грудня 2001 року слухання справи було відкладено для того, щоб надати заявнику можливість підготувати свій захист у зв'язку з пред'явленням йому нових обвинувачень, а саме - фальсифікації офіційних документів.

26. 7 лютого 2002 року суд засудив заявника за крадіжку до трьох років ув'язнення з відстрочкою відбування покарання з випробувальним терміном.

27. 16 червня 2002 року апеляційний суд Полтавської області скасував це рішення на підставі неповноти досудового слідства, яку неможливо бути усунути під час судового розгляду. Апеляційний суд зазначив, inter alia, про недостатність документально підтверджених доказів, а саме - бухгалтерських звітів, а також про те, що не було допитано аудитора, який перевіряв Кооператив під час розслідування.

28. 30 липня 2002 року районна прокуратура отримала матеріали справи, та 7 серпня 2002 року було призначено прокурора у справі. Однак розслідування було відкладено до вересня 2002 року у зв'язку з хворобою прокурора.

29. Під час додаткового розслідування було допитано декількох свідків та було призначено декількох аудиторів.

30. 6 грудня 2002 року заявником було подано скаргу на дії прокурора. Однак вона не була задоволена.

31. 26 лютого 2003 року розгляд справи було призупинено у зв'язку з хворобою заявника. Розгляд справи було відновлено 25 березня 2003 року.

32. 17 квітня 2003 року попереднє слідство було закінчено і заявник отримав доступ до матеріалів справи. Того ж дня заявник закінчив ознайомлюватися з матеріалами справи.

33. 29 квітня 2003 року справу було передано до Козельщинського районного суду.

34. Судовий розгляд розпочався 8 липня 2003 року. Того ж дня слухання справи було відкладено до 17 вересня 2003 року у зв'язку з відпусткою судді.

35. Суд розглядав справу щодо суті 17, 18, 22 та 30 вересня, 9, 10, 16, 21 та 24 жовтня та 3 листопада 2003 року.

36. 24 листопада та 2 грудня 2003 року слухання справи було відкладено у зв'язку з неявкою свідка до суду.

37. 11 грудня 2003 року районний суд засудив заявника до трьох років ув'язнення умовно за крадіжку та звільнив його від кримінальної відповідальності і покарання у зв'язку із закінченням строку позовної давності. Того ж дня суд видав окремі постанови, в яких зазначалося, що досудове слідство тривало нерозумно довго і включало періоди, коли розгляд справи було відкладено з неповажних причин. Суд зазначив, що тривалість розслідування заважала судовому розгляду, так як у свідків були суттєві проблеми з відкликанням своїх свідчень, які вони дали прокурору п'ять років тому. Суд повідомив про це обласного прокурора м. Полтави та вимагав вжити відповідних заходів.

38. 27 лютого 2004 року апеляційний суд Полтавської області, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, відмінив звільнення заявника від кримінальної відповідальності, підтримав його обвинувачення, трирічне умовне ув'язнення та звільнення від відбування покарання.

39. 27 січня 2005 року Верховний Суд відмовив заявнику у задоволенні його касаційної скарги.

I. ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

40. Заявник скаржився, що тривалість розгляду кримінальної справи проти нього була несумісною з розумним строком, який встановлений у п. 1 статті 6 Конвенції:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд...

упродовж розумного строку... судом..."

A. Прийнятність

41. Уряд подав заперечення стосовно того, що було вичерпано національні засоби захисту, схожі до тих, які Суд уже відхилив у справі Меріт (див. "Меріт проти України", N 66561/01, пп. 54-67, 30 березня 2004 року). Суд вирішив, що ці заперечення потрібно відхилити з тих самих причин.

42. Суд зазначив, що ця скарга не є необґрунтованою в сенсі п. 3 ст. 35 Конвенції. Він також зазначив, що ця скарга не може бути визнана неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть справи

43. Суд знову зазначив, що для того, щоб вирішити питання, чи була обґрунтованою тривалість розгляду справи, потрібно розглянути певні обставини справи, судову практику, а саме - складність справи та поведінку заявника і компетентних органів влади, і те, що мало значення для заявника (див., наприклад, "Кудла проти Польщі" (GC), N 30210/96, п. 124, ECHR 2000-IX).

1. Період, який потрібно взяти до уваги

44. Сторони погодилися, що період, на який потрібно звернути увагу в даній справі, розпочався у вересні 1998 року, коли було порушено кримінальну справу проти заявника. Уряд стверджував, що розгляд справи закінчився 27 лютого 2004 року, коли апеляційний суд виніс рішення у справі. Заявник не погодився з цим та наголосив, що розгляд справи Верховним Судом потрібно взяти до уваги.

45. Суд знову зазначив, що нова касаційна скарга до Верховного Суду України на рішення, які були прийняті після 29 червня 2001 року, надає можливість особам, які постраждали від судового рішення, анулювати це рішення, і що касаційну скаргу потрібно розглядати як частину системи засобів національного захисту (див. "Архіпов проти України", N 25660/02, 18 травня 2004 року). Однак Суд погоджується із заявником, що розгляд справи Верховним Судом повинен бути включений до періоду, що розглядається. Таким чином, розгляд справи заявника закінчився у січні 2005 року; відповідно справу розглядали протягом шести років та чотирьох місяців.

2. Складність справи

46. Уряд стверджував, що справа була складна і вимагала вивчення багатьох доказів. Заявник наполягав на тому, що складність розгляду справи не виправдовує її тривалість.

47. Суд вважає, що якщо справа і мала деякі складнощі стосовно фінансової природи злочину, у вчиненні якого обвинувачували заявника, чисельності письмових доказів та десяти проведених судових експертиз, не можна сказати, що це виправдовує тривалість розгляду справи.

3. Поведінка заявника