Це рішення стане остаточним відповідно до умов, визначених п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Тихончук проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 20 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, яке було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 16571/03), поданою до Суду проти України громадянином цієї держави паном Сергієм Вікторовичем Тихончуком (далі - заявник) 24 квітня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд Україні (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та паном Юрієм Зайцевим.

3. 26 травня 2005 року Суд прийняв рішення направити заяву стосовно пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо тривалого невиконання рішень, винесених на користь заявника, на комунікацію Уряду. Того ж дня Суд вирішив, що відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції питання прийнятності і суті заяви розглядатимуться одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився 1977 року та проживає у місті Нова Каховка Херсонської області. Він є колишнім працівником контрольованого державою підприємства ВАТ "Південелектромаш" (далі - Компанія).

5. Вихідні факти справи описані у справі "Анацький проти України" (N 10558/03, пункти 5-8, від 13 грудня 2005 року).

А. Перший етап провадження

6. 7 лютого 2001 року Новокаховський міський суд Херсонської області зобов'язав компанію виплатити заявникові 3009 грн (1) в рахунок виплати заборгованості по заробтній платі. Це рішення було остаточним.

(1) 592,33 євро.

7. Відповідно до зауважень Уряду заявник ніколи не подавав виконавчий лист стосовно виконання цього рішення.

8. Заявник надав копію листа відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції (далі - виконавча служба) від 6 травня 2005 року, яким йому було рекомендовано розпочати виконавчі провадження відносно рішення від 7 лютого 2001 року 26 лютого 2002 року.

9. На додачу заявник надав копію рішення виконавчої служби від 1 липня 2002 року, яким вона повернула йому виконавчий лист стосовно згаданого вище рішення без виконання. Зокрема, виконавча служба послалась на неможливість виконати рішення з огляду на нестачу коштів у боржника, розпочату процедуру банкрутства щодо нього та тримання його активів у податковій заставі.

10. Рішення від 7 лютого 2001 року до цього часу залишається невиконаним.

Б. Другий етап провадження

11. 29 грудня 2002 року Новокаховський міський суд зобов'язав Компанію виплатити заявнику 3359 грн (1) в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі. Це рішення набуло статусу остаточного, і 13 лютого 2003 року виконавча служба відкрила виконавче провадження.

(1) 623,28 євро.

12. Рішення від 29 грудня 2002 року до цього часу залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

13. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пункти 16-18, від 27 липня 2004 року) та у справі "Трихліб проти України" (N 58312/00, пункти 25-32, від 20 вересня 2005 року).

14. Заявник скаржився, що органи державної влади не виконують рішення від 7 лютого 2001 року та 29 грудня 2002 року. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, де зазначено:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

А. Скарга щодо невиконання рішення від 7 лютого 2001 року

15. Уряд стверджував, що заявник ніколи не подавав до виконавчої служби виконавчий лист стосовно рішення від 7 лютого 2001 року і тому не може скаржитись, що є жертвою невиконання органами державної влади рішення, що розглядається.

16. Заявник не надав коментарів з цього приводу.