Це рішення стає остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Карнаушенко проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), що засідав палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (М. Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті б листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 23853/02), поданою до Суду проти України громадянкою цієї держави - пані Наталією Володимирівною Карнаушенко (далі - заявниця) 27 квітня 2002 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та паном Юрієм Зайцевим.

3. 7 вересня 2005 року Суд прийняв рішення направити заяву на комунікацію Уряду. Того ж дня Суд вирішив, що відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції питання прийнятності і суті заяв розглядатимуться одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилась у 1960 році і проживає у місті Червонозаводське Полтавської області, Україна. Вона вдова та виховує двох доньок.

5. Заявниця працювала на посаді продавця у магазині "Крам" державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат".

6. На підставі отриманих даних внаслідок перевірки, якою було виявлено недостачу товарів, заявницю було звільнено з її посади у липні 1998 року.

7. 25 серпня 1998 року заявниця звернулась до Лохвицького районного суду з позовною заявою до свого колишнього роботодавця про поновлення на роботі.

8. 14 листопада 1998 року суд призначив справу до розгляду на 25 листопада 1998 року.

9. 21 листопада 1998 року за результатами перевірки було порушено кримінальну справу.

10. 25 листопада 1998 року слухання справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.

11. 27 листопада 1998 року цивільне провадження у справі заявниці було зупинено до закінчення розгляду кримінальної справи.

12. 25 березня 1999 року кримінальну справу відносно заявниці було закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

13. 14 грудня 2001 року у зв'язку з клопотанням заявниці розгляд справи було відкладено.

14. 17 грудня 2001 року суд звернувся із запитом до ЛохвицькоІ районної прокуратури щодо надання інформації про результати розслідування.

15. 20 грудня 2001 року суд було проінформовано про закриття кримінальної справи відносно заявниці.

16. 15 січня 2002 року у зв'язку з клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено.

17. 14 червня 2002 року відбулось судове засідання, у якому було оголошено перерву.

18. 22 липня 2002 року заявниця змінила свої позовні вимоги.

19. 23 липня 2002 року відбулось судове засідання, у якому було оголошено перерву для надання відповідачеві можливості ознайомитись з новими документами, поданими заявницею.

20. 2 жовтня 2002 року суд відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача.

21. 22 листопада 2002 року у справі було оголошено перерву у зв'язку з хворобою представника заявниці.

22. 13 серпня 2003 року суд частково задовольнив вимоги заявниці, поновивши її на роботі.

23. 18 серпня 2003 року апеляційний суд Полтавської області залишив без руху апеляційну скаргу відповідача на вищезазначене рішення та надав йому час для усунення недоліків.

24. 18 грудня 2003 року апеляційний суд скасував це рішення та направив справу на новий розгляд.

25. 17 травня 2004 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги заявниці.

26. 11 серпня 2004 року у Лохвицькому районному суді розпочалось провадження.

27. 19 серпня 2004 року суд направив запити до Лохвицької районної прокуратури та до державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" щодо отримання інформації.

28. 12 листопада 2004 року у справі було оголошено перерву у зв'язку з хворобою представника відповідача.

29. 20 грудня 2004 року відповідач заявив відвід судді К., який розглядав справу, посилаючись на його упередженість. Того ж дня заяву про відвід судді К. було задоволено.

30. 2 лютого 2005 року новопризначений суддя С. передав справу голові районного суду для перерозподілу. 23 лютого 2005 року його самовідвід був задоволений.

31. 1 червня 2005 року у справі було оголошено перерву у зв'язку з неявкою сторін.

32. 30 червня 2005 року відповідач заявив відвід судді Г.С., який розглядав справу, посилаючись на його упередженість.

33. 30 вересня 2005 року заяву про відвід судді Г.С. було задоволено, а справу було передано до Чорнухинського районного суду.

34. 21 жовтня 2005 року Чорнухинський районний суд отримав справу.

35. 28 грудня 2005 року суд частково задовольнив позовні вимоги заявниці.

36. 30 березня 2006 року апеляційний суд Полтавської області задовольнив апеляційну скаргу заявниці в частині підвищення розміру заробітної плати, присудженої за час вимушеного прогулу.

37. Касаційна скарга заявниці на даний час знаходиться в провадженні Верховного Суду.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

38. Стаття 221-4 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо неможливо розглянути справу до вирішення іншої справи, що розглядається у цивільному, кримінальному чи адміністративному порядку. Відповідно до статті 224-1 провадження у такому разі зупиняється до набрання чинності рішенням, від якого залежить провадження.

I. МЕЖІ СПРАВИ

39. Суд зазначає, що заявниця подала нову скаргу про невиконання рішення від 30 березня 2006 року, винесеного на її користь, після того як справу було направлено на комунікацію до Уряду-відповідача.

40. Суд нагадує, що сторони надали коментарі щодо первинної скарги заявниці щодо тривалості провадження. Таким чином, межі справи, що розглядатиметься Судом, обмежуватимуться цією скаргою (див. рішення у справі Leshchenko and Tolyupa v. Ukraine від 8 листопада 2005 р., заява N 56918/00, п. 48).

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ.

41. Заявниця скаржиться, що тривалість провадження була несумісною з вимогою "розумного строку", закріпленою у пункті 1 статті 6 Конвенції, в якому зазначено:

"Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків ... має право на ... розгляд упродовж розумного строку... судом ..."

А. Щодо прийнятності

42. Уряд доводив, що скарга заявниці була неприйнятною, оскільки вона не вичерпала всі національні засоби юридичного захисту. Зокрема, вона не оскаржила рішення від 27 листопада 1998 року, яким Лохвицький районний суд зупинив розгляд справи до закінчення розслідування кримінальної справи.

43. Заявниця не погодилась. Заявниця стверджувала, що її ніколи не повідомляли про це процесуальне рішення і його не було приєднано до матеріалів справи. Вона стверджувала, що кримінальне розслідування у її справі тривало близько чотирьох місяців і що цей період не мав надзвичайного впливу на загальну тривалість провадження.

44. Суд зазначає, що заявниця мала встановлене законом право оскаржити вказане рішення. Однак Суд встановив, що правило використання всіх засобів національного юридичного захисту не може бути ні абсолютним, ні застосовуватись автоматично. При вивченні того, чи було додержано цього правила, важливо враховувати особливі обставини кожної окремої справи. Окрім іншого, це означає, що Суд повинен реально враховувати загальний правовий контекст, у якому функціонують засоби судового захисту (див. рішення у справі Mentes and Others v. Turkey від 28 листопада 1997 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-VIII, п. 58).

45. Суд зазначає, що за обставин цієї справи суд першої інстанції був зобов'язаний відповідно до статті 221-4 Цивільного процесуального кодексу (див. п. 38) зупинити провадження. У будь-якому випадку, навіть припустивши, що цей засіб можна розглядати як ефективний задля уникнення затримок через невиправдане зупинення, Суд вважає, як цілком правильно зазначила заявниця, що період кримінального розслідування тривав лише чотири місяці, в той час як загальна тривалість справи заявниці складає приблизно вісім років. Саме ця загальна тривалість провадження розглядається у даній справі.

46. Суд зазначає, що ця скарга не є повністю необґрунтованою у значенні п. З статті 35 Конвенції. Більше того, Суд зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, вона повинна бути оголошена прийнятною.

В. Щодо суті

47. Суд нагадує, що "розумна" тривалість провадження повинна оцінюватись у світлі конкретних обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади і наскільки важливим для заявника було питання, що розглядалося (див., серед багатьох інших, рішення у справі Frydlender v. France [GС], заява N 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

a. Період, який розглядається

48. Суд зазначає, що провадження, яке розглядається, розпочалось 25 серпня 1998 року і триває досі. Його загальна тривалість становить на даний момент близько восьми років та двох місяців (1).

(1) 3 наступним внесенням доповнень.