Це рішення стає остаточним за обставин, визначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може зазнати редакційних змін.

У справі "Носовець проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), що засідав палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 3 квітня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийнято того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 32021/03), поданою до Суду громадянином України паном Олексієм Павловичем Носовцем (далі - заявник) 23 серпня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений своїми Уповноваженими - пані Валерією Лутковською і паном Юрієм Зайцевим, Міністерство юстиції України.

3. 7 травня 2004 року друга секція прийняла рішення передати цю заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до положень п. 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив одночасно розглянути справу по суті та питання її прийнятності.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1944 році і постійно проживає у м. Торез, Україна.

5. Трьома рішеннями від 16 червня 2000 року комісія з трудових спорів задовольнила вимоги заявника і наказала його роботодавцю - шахті "Прогрес" (державне підприємство) сплатити йому суму в розмірі 2666,74 грн. (1) для виплати заборгованості з заробітної плати, суму в розмірі 8760,01 грн. (2) для виплати одноразової допомоги, а також суму в розмірі 8535,32 грн. (3) для виплати компенсації за нещасний випадок на робочому місці.

6. У 2001 і 2002 роках заявник отримав суму, присуджену йому для виплати одноразової допомоги.

7. Через те що інші два рішення залишалися невиконаними, заявник звернувся до місцевого відділу державної виконавчої служби, яка у листі від 21 листопада 2003 року поінформувала його, що у березні 2003 року шахту "Прогрес" і кілька інших державних підприємств було об'єднано в одне підприємство - "Торезантрацит", і виконання рішень, прийнятих не на користь цих підприємств, було призупинено, доки Торезький міський суд не прийме рішення про передачу зобов'язань цих підприємств його наступнику - "Торезантрацит".

8. 2 червня 2004 року заявник отримав усю суму, належну йому відповідно до цих рішень. Того ж дня виконавче провадження було закрито.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

9. Відповідне національне законодавство зазначено у рішенні "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, від 27 липня 2004 року, пункти 16-19).

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

10. Через тривале виконання двох рішень комісії з трудових спорів, якими заявнику було присуджено суми на виплату заборгованості з заробітної плати і компенсації за нещасний випадок на робочому місці, він вважає себе жертвою порушення його прав на ефективний засіб юридичного захисту та на право мирно володіти своїм майном. Він посилається на статтю 1 Першого протоколу і статтю 13 Конвенції, що відповідно процитовані:

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

11. Уряд дорікає заявнику, що той не вичерпав усіх національних засобів юридичного захисту, а саме - не оскаржив дії чи бездіяльність державної виконавчої служби стосовно виконання рішень, прийнятих на його користь.

12. До того ж Уряд дорікає йому в тому, що він не вичерпав засобів юридичного захисту з огляду на перерахунок суми, що була присуджена йому рішеннями, прийнятими на його користь, враховуючи рівень інфляції.

13. Уряд також оскаржує статус заявника як "жертви" відповідно до статті 34 Конвенції, оскільки відповідні рішення були виконані повною мірою.

14. Заявник не надав своїх зауважень у відповідь на зауваження Уряду. Проте він підтвердив свій намір підтримувати заяву.

15. Суд зауважує, що аналогічні доводи Уряду вже неодноразово відхилялися в багатьох рішеннях Суду (див., наприклад, "Войтенко проти України", заява N 18966/02, пункти 31 та 35, від 29 червня 2004 року; згадана вище Ромашов, п. 27, "Торопов проти України" (заява N 19844/02, п. 21, від 4 жовтня 2005 року). Суд не вбачає жодних підстав для іншого висновку з цього приводу. Отже, Суд зауважує, що необхідно відхилити попередні заяви Уряду.