Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Щукін проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П. Коста (J.-P.COSTA), Голова,

п. А.Б. Бака (A.B. BAKA),

п. І. Кабрал Баррето (I.CABRAL BARRETO),

п. Р. Тюрмен (R.TURMEN),

п. В. Буткевич (V.BUTKEVYCH),

пані Д. Йочєнє (Mr. D.JOCIENE),

п. Д. Поповіч (D.POPOVIC), судді,

та пані С. Доллє (Mrs. S.DOLLE), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 7 лютого 2006 року, виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 16329/03), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Олексієм Дмитровичем Щукіним (далі - заявник) 30 квітня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 21 січня 2005 року Суд вирішив комунікувати скарги заявника Уряду за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив, що питання прийнятності та суті заяви розглядатимуться разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1940 році і проживає в селі Веселому, Херсонська область, Україна.

5. У 2001 році заявник звернувся до Новокаховського міського суду з позовом проти його колишнього працедавця - державного підприємства "Південелектромаш" - про стягнення заборгованості з заробітної плати. 17 грудня 2001 року суд присудив заявнику 10282 грн заробітної плати та компенсації.

6. 26 червня 2002 року відділ державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції повернув заявнику виконавчий лист з огляду на відсутність коштів, які могли бути стягнуті, та заборону суду накладати арешти на рахунки боржника.

7. 10 червня 2005 року Новокаховський міський суд задовольнив скаргу заявника і зобов'язав державну виконавчу службу відновити виконавче провадження.

8. Рішення, винесене на користь заявника, залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

9. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16 - 18, від 27 липня 2004 року).

10. Заявник скаржився на неспроможність державних органів вчасно виконати рішення Новокаховського міського суду від 17 грудня 2001 року. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають відповідно таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Стаття 13 "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

11. Уряд навів зауваження щодо відповідальності держави за борги свого підприємства та вичерпання національних засобів захисту, подібні до тих, що вже були відхилені Судом у справі "Ромашов проти України" (див. згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України", пп. 28 - 33 та 41). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені за тих же підстав.

12. Суд вважає, що заява порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить інших підстав для проголошення заяви неприйнятною.

II. ЩОДО СУТІ

13. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що в цій справі не було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (як і у справі Ромашова, зазначеній вище, пп. 28 - 33 і 37).

14. Заявник не погоджувався.

15. Суд зазначає, що рішення залишається невиконаним протягом чотирьох років і одного місяця.

16. Суд нагадує, що він уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які піднімали такі ж питання, що й у цій справі (див., наприклад, рішення у справі Ромашова, згадане вище, пп. 42 - 46, і рішення від 29 червня 2004 року у справі "Войтенко проти України", заява N 18966/02, пп. 46 - 48).