Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гордєєви і Гурбик проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,

п. І.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. М.Угрехелідзе (Mr M.Ugrekhelidze),

пані А.Мулароні (Mrs A.Mularoni),

пані Е.Фура-Сандстрьом (Mrs E.Fura-Sandstrom), судді,

та пані С.Доллє (Mrs S.Dolle), Секретар Секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 13 грудня 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявами (NN 27370/03 і 30049/04), поданими проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянами України, п. Миколою та пані Валентиною Гордєєвими та п. Андрієм Костянтиновичем Гурбиком (далі - заявники) 7 липня 2003 року та 27 липня 2004 року відповідно.

2. Уряд України (далі - Уряд) було представлено його Уповноваженим, пані В.Лутковською, Міністерства юстиції України.

3. 5 грудня 2003 року та 21 січня 2005 року друга секція вирішила комунікувати заяви Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Суд вирішив, що питання прийнятності та суті скарг розглядатимуться разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. П. Микола Гордєєв і пані Валентина Гордєєва народились у 1939 та 1938 роках відповідно, вони проживають у м. Донецьку. П. Андрій Костянтинович Гурбик народився у 1967 році і мешкає у Чернігові.

5. У 2000 і 2001 році заявники звертались з позовами про відшкодування шкоди проти обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ.

6. Рішенням від 17 серпня 2000 року Деснянський районний суд м. Чернігова зобов'язав Управління Міністерства внутрішніх справ у Чернігівській області відшкодувати п. Гурбику 6526,082 грн (1).

(1) Приблизно 942,4 ЄВРО.

7. Рішенням від 28 вересня 2001 року Ворошилівський районний суд м. Донецька зобов'язав Управління Міністерства внутрішніх справ у Донецькій області відшкодувати п. Гордєєву та пані Гордєєвій 1799,87 грн (2) кожному.

(2) Приблизно 300 ЄВРО.

8. У вересні 2002 та серпні 2003 року заступники начальників цих управлінь інформували заявників про те, що їх бюджети не передбачають такого роду виплати.

9. У травні 2003 та у червні 2004 року державні виконавці встановили відсутність коштів на рахунках боржників.

10. Ухвалою від 27 грудня 2002 року Ворошилівський районний суд м. Донецька відхилив позов Управління МВС про зміну порядку і способу виконання рішення від 28 вересня 2001 року, винесеного на користь пана і пані Гордєєвих.

11. Ухвалою від 18 березня 2003 року Ворошилівський районний суд м. Донецька відхилив позов пана і пані Гордєєвих до відділу ДВС з огляду на повторну неявку в судове засідання. Пан і пані Гордєєви стверджують, що вони ніколи не отримували повідомлення про необхідність явки до суду.

12. 22 лютого 2005 року п. Гурбик отримав усю суму, присуджену рішенням, винесеним на його користь.

13. До цього дня рішення, винесене на користь пана і пані Гордєєвих, залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

14. Відповідне національне законодавство наведене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (Romachov c. Ukraine) (заява N 67534/01, пп. 16-19, від 27 липня 2004 року).

I. ЩОДО ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

15. Відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду Суд вважає за необхідне об'єднати заяви, беручи до уваги їх спільне фактичне та правове підґрунтя.

II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

16. Заявники скаржились на тривале виконання рішень, винесених на їх користь, вони посилались на пункт 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

А. Щодо прийнятності

17. Уряд докоряв заявникам за те, що вони не вичерпали національні засоби захисту, оскільки вони не звертались з позовами проти дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо рішень, винесених на їх користь, а також не порушували у суді питання про зміну порядку і способу виконання цих рішень.

18. Щодо п. Гурбика Уряд зазначав, крім того, що він не звертався з позовом про індексацію суми, присудженої рішенням суду, з огляду на рівень інфляції.

19. Уряд також вважав, що п. Гурбик не може більше скаржитись на свій статус жертви в сенсі статті 34 Конвенції, оскільки рішення, винесене на його користь, було виконане у повному обсязі.

20. Заявники не погоджувались.

21. Суд зазначає, що він вже відхиляв такі ж аргументи Уряду у багатьох своїх рішеннях (див., наприклад, справу Ромашова, згадану вище, пп. 27 і 31; рішення від 4 жовтня 2005 року у справі "Топоров проти України" (Toporov c. Ukraine), заява N 19844/02, п. 21; ухвалу від 22 жовтня 2002 року у справі "Півень проти України" (Piven c. Ukraine) , заява N 56849/00). Суд не вбачає підстав, за яких він міг би дійти іншого висновку у цій справі. Відповідно, Суд відхиляє попередні зауваження Уряду.