Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кузьменков проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Mr J.-P. Costa, Голова,

Mr A.B.Baka,

Mr I.Cabral Barreto,

Mr R.Turmen,

Mr V.Butkevych,

Ms D.Jociene,

Mr D.Popovic, судді,

та Mrs S.Dolle, Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 8 листопада 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа порушена проти України за заявою (N 39164/02), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) громадянином України паном Віктором Митрофановичем Кузьменковим (далі - заявник) 25 вересня 2002 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 9 вересня 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом-відповідачем. Суд вирішив, що відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції прийнятність та суть скарги розглядатимуться одночасно.

ФАКТИ

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1959 році і проживає у місті Новогродівка Донецької області.

5. Рішеннями від 8 липня 1997 року та 22 лютого 2000 року Новогродівський міський суд (далі - міський суд) зобов'язав державну компанію "Шахта N 2 "Новогродівська" (далі - боржник) виплатити заявнику заборгованість із заробітної плати, одноразової допомоги та інших виплат загальною сумою 33277 грн. (приблизно 5146 ЄВРО). Рішення вступили в законну силу та були передані до Новогродівського міського відділу виконавчої служби для примусового виконання.

6. У 1998 та 1999 роках міський суд та суд Донецької області відмовляли у задоволенні скарг заявника на бездіяльність Шахтоуправління "Росія" (компанія, яка здійснювала управління справами боржника з серпня 1997 до березня 1998 років) та боржника. Заявник скаржився на те, що вищевказані підприємства не виплатили кошти, присуджені йому рішенням суду від 8 липня 1997 року, в належний час та в повному обсязі.

7. У 1999 та 2000 роках прокуратура декілька раз відмовляла заявнику у порушенні кримінальної справи щодо службовців відділу державної виконавчої служби.

8. 24 травня 2001 року Міністерством палива та енергетики було прийняте рішення про ліквідацію боржника та призначення його правонаступником ДК "Укрвуглереструктуризація".

9. Заявник звернувся до міського суду зі скаргою на невиконання відділом державної виконавчої служби рішень, винесених на його користь. 14 серпня 2001 року суд відхилив скаргу заявника, встановивши, що відділ державної виконавчої служби вживав належні заходи для виконання рішень, винесених на користь заявника, але відсутність коштів у боржника робила неможливим забезпечити виплату присуджених коштів у короткі строки.

10. У 2002 та 2003 роках у зв'язку з триваючим провадженням у справі про банкрутство боржника відділ державної виконавчої служби декілька разів направляв виконавчі листи заявника до ліквідаційної комісії боржника, яка відмовлялась їх приймати, посилаючись на відсутність у боржника коштів.

11. Рішення від 8 липня 1997 року та 22 лютого 2000 року залишаються частково невиконаними, і невиплачена заборгованість становить 3736 грн. (приблизно 611 ЄВРО) та 2857 (приблизно 468 ЄВРО) відповідно.

II ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Національне законодавство викладене у рішеннях у справах "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-19, від 27 липня 2004 р.) та "Дубенко проти України" (N 74221/01, пп. 22 - 29, від 30 листопада 2004 року).

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ N 1

13. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення міського суду від 8 липня 1997 року та 22 лютого 2000 року, які були винесені на його користь. Він стверджував, що було порушено п. 1 статті 6 та стаття 1 Протоколу N 1, які передбачають таке:

п. 1 ст. 6

"Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов'язків (...) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. (...)".

стаття 1 Протоколу N 1

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.