Кабінет Міністрів України та Уряд Королівства Швеція (далі "Сторони"),

Прагнучи до розвитку добросусідських відносин між обома країнами та співробітництва на благо обох Сторін,

Переконані у необхідності розвивати міжнародні домовленості з метою забезпечення належних заходів безпеки в ядерній енергетиці на засадах співробітництва між усіма країнами та міжнародними організаціями,

Зважаючи на те, що обидві країни є сторонами Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварію від 26 вересня 1986 року (далі "Конвенція МАГАТЕ"),

Переконані в тому, що близьке співробітництво у справі зведення до мінімуму наслідків транскордонного перенесення радіоактивних речовин є важливим для обох країн,

Прагнучи, щоб з цією метою обидві Сторони якомога скоріше одержували необхідну інформацію,

Домовилися про таке:

1. Ця Угода щодо сповіщення про ядерні аварії охоплює установки та види діяльності, вказані в статтях 1 та 3 Конвенції МАГАТЕ, а також такі інциденти, про які йдеться в статті 4 цієї Угоди.

2. Ця Угода щодо обміну інформацією охоплює установки, які призначені для мирного використання ядерної енергії, такі як:

атомні електричні станції;

засоби зберігання свіжого і відпрацьованого ядерного палива.

Якщо на території однієї із Сторін станеться аварія, яка пов'язана із згаданими у статті 1 Конвенції МАГАТЕ ядерною установкою чи діяльністю цієї Сторони або фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться під юрисдикцією чи контролем, і яка призвела чи може призвести до викиду радіоактивного матеріалу, суттєвого з точки зору можливої радіологічної небезпеки для другої Сторони, то перша Сторона негайно і безпосередньо повідомляє про це другу Сторону і не зволікаючи дає їй всю наявну інформацію згідно із статтею 5 Конвенції МАГАТЕ.

Сторони безпосередньо і якомога раніше інформують одна одну також у разі будь-якої ядерної аварії, іншої ніж згадана в статті 2, якщо Сторона, на території якої вона трапилась, вважає, що ця аварія може призвести до транскордонного перенесення радіоактивних речовин, суттєвого з точки зору можливої радіологічної небезпеки для другої Сторони.

Кожна Сторона негайно і безпосередньо повідомляє другу Сторону, якщо на її території реєструються аномально високі рівні радіації, навіть коли це не пов'язано з якоюсь установкою чи діяльністю на її території, однак може бути суттєвим з точки зору можливої радіологічної небезпеки для другої Сторони.

1. Положення статей 2, 3 і 4 цієї Угоди виконуватимуться такими органами:

в Україні:

Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;

у Швеції:

Шведський інститут радіаційного захисту.

Кожна Сторона повідомляє другу у разі будь-якої зміни щодо органу, який відповідає за виконання вищезгаданих положень.