Україна і Республіка Узбекистан, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

керуючись бажанням розвивати свої консульські відносини з метою більш ефективного захисту прав і інтересів обох держав, їх юридичних осіб та громадян, зміцнення дружби і співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року,

підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені в цій Конвенції, будуть застосовуватись норми міжнародного звичаєвого права та багатосторонніх міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони,

вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про наступне:

В цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) "консульський округ" означає район, відведений консульській установі для здійснення консульських функцій;

3) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості;

4) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено здійснення в цій якості консульських функцій;

5) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі;

6) "працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи;

7) "працівники консульської установи" означає консульські посадові особи, консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу;

8) "член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які проживають разом з ним і знаходяться на його утриманні;

9) "громадянин" означає будь-яку фізичну особу, яка є громадянином акредитуючої держави або держави перебування відповідно до законодавства цих держав;

10) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків і земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

11) "консульські архіви" включають всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками і будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберігання;

12) "судно" означає будь-яке цивільне судно, що має право на підняття прапора акредитуючої держави;

13) "повітряне судно" означає будь-яке цивільне повітряне судно, що має право на використання розпізнавальних знаків акредитуючої держави.

1. Консульська установа може бути відкрита на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, а також будь-які зміни у цьому відношенні визначаються тільки за домовленістю між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Для призначення глави консульської установи акредитуюча держава має одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не погоджується на це, вона не зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення.

2. Акредитуюча держава передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повідомлення про призначення глави консульської установи.

3. За поданням консульського патенту держава перебування в можливо короткий строк видає главі консульської установи екзекватуру.

4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функції, держава перебування негайно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, для надання главі консульської установи можливості виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, перевагами, привілеями і імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи заздалегідь повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом акредитуючої держави.

3. Компетентні органи держави перебування надають тимчасово виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу та захист. В період виконання обов'язків глави консульської установи на нього поширюються положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської установи.

1. Акредитуюча держава в особі своїх компетентних органів заздалегідь письмово повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування про наступне:

а) прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посаду працівників консульської установи, дату їх прибуття та остаточного відбуття, або припинення їх функцій, а також про будь-яку зміну їх статусу в період їх роботи в консульській установі;

б) прізвище, ім'я, громадянство, дату прибуття, остаточного відбуття членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути таким членом сім'ї.

2. Компетентні органи влади держави перебування видають працівникам консульської установи та членам їх сімей безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення особи, яке підтверджує їх статус як працівників консульської установи та членів їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

Консульські посадові особи мають бути громадянами акредитуючої держави.

Держава перебування може в будь-який час сповістити акредитуючу державу про те, що та чи інша посадова особа є "persona non grata" або один із працівників консульської установи є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рішення. У такому випадку акредитуюча держава повинна відкликати відповідного працівника консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку це зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати дану особу працівником консульської установи.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси акредитуючої держави, її громадян а також юридичних осіб, надавати їм допомогу і сприяння.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, правових, туристських, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків та зв'язків у галузі освіти та спорту між акредитуючою державою і державою перебування, а також сприяти дружнім відносинам між ними іншим чином.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови і події в торговому, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, повідомляти про них урядові акредитуючої держави.

4. Виконувати інші функції, покладені на консульську установу акредитуючою державою, які не суперечать законодавству та правилам держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1 вести облік громадян акредитуючої держави;

1.2 приймати будь-які заяви з питань громадянства;

1.3 отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування про народження і смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження і смерть таких громадян і складати відповідні акти;

1.4 реєструвати укладення та розірвання шлюбів між громадянами акредитуючої держави згідно з законодавством акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересовані особи від обов'язку дотримуватись законів та правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

Видавати, відновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян акредитуючої держави, подовжувати строк їх дії, вносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, які дають право на перетин кордону.

Видавати, подовжувати, анулювати візи для в'їзду до акредитуючої держави та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право провадити такі нотаріальні дії:

1.1 складати та засвідчувати по заяві будь-якого громадянина акти та документи для використання в акредитуючій державі та за її межами;

1.2 засвідчувати справжність підписів та печаток на офіційних документах компетентних органів акредитуючої держави або держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, сторонами яких є Договірні Сторони;

1.3 здійснювати легалізацію оригіналів офіційних документів та підтверджувати справжність їх копій, виписок з них, переклад цих документів;

1.4 виконувати будь-які інші нотаріальні функції, передбачені законодавством акредитуючої держави.

2. Документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані консульською посадовою особою, якщо вони не суперечать законодавству та нормам держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані компетентними органами держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування негайно сповіщають відповідну консульську посадову особу акредитуючої держави про затримання, арешт або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави.

Одночасно компетентні органи держави перебування негайно передають будь-яке повідомлення, адресоване консульській установі цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування негайно, з моменту затримання, арешту або будь-якого іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечать реалізацію права консульської посадової особи відвідати або знестись з таким громадянином, включаючи надання йому необхідної, в тому числі і правової, допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування повідомляють відповідного громадянина акредитуючої держави про його права, відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1, 2 цієї статті, здійснюються у відповідності до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати ці права.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1 зноситись та відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, який знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати зносинам між громадянами акредитуючої держави та консульською установою і обмежувати їм доступ до консульської установи;

1.2 приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, коштовності і документи будь-якого громадянина акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству і правилам держави перебування;

1.3 звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, до яких причетні громадяни акредитуючої держави;

1.4 звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян акредитуючої держави, які без вісті пропали;

1.5 консульська установа повинна сприяти правоохоронним органам своєї держави та держави перебування при вирішенні питань про надання правової допомоги в порядку, передбаченому Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, укладеної між державами-членами Співдружності Незалежних Держав.

2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може своєчасно захистити свої права та інтереси згідно із законами і правилами держави перебування, консульська посадова особа може репрезентувати його в судових та інших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому адекватну репрезентацію до того часу, доки він не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення опіки або піклування над громадянином акредитуючої держави, в тому числі й неповнолітнім, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним.

2. Консульська посадова особа має право захищати відповідно до законів та правил держави перебування права та інтереси громадянина акредитуючої держави, в тому числі й неповнолітнього, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або призначити опікуна або піклувальника такої особи та спостерігати за діями, що стосуються опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі перебування компетентні органи держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свідоцтво про смерть або інші документи про смерть.

1. Компетентні органи держави перебування в можливо стисліший строк повідомляють консульську посадову особу про смерть на території її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також інформують консульську посадову особу про наявність спадкового майна, заповіту, а також про те, що будь-яка особа, яка знаходиться або репрезентована на території держави перебування, призначена розпорядником цього майна.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, при складанні опису майна компетентними органами держави перебування та вживає заходи по охороні спадкового майна.

3. У разі, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи цієї держави невідкладно інформують про це консульську установу.

4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ні він, ані його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника репрезентувати цього громадянина в судових або інших компетентних органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому громадянину всілякого роду спадщину, яка йому належить.

6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, помирає в цій державі, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно померлого, для передачі його спадкоємцям, розпоряднику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, отримувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші чи іншу власність, на яку даний громадянин має право у зв'язку зі смертю будь-якої особи, включаючи спадкоємне майно, платежі, зроблені у відповідності з законами про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі по страховим полісам у зв'язку із страхуванням життя.

8. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6, 7 цієї статті, консульська посадова особа має дотримуватися законів і правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу надавати допомогу суднам акредитуючої держави, які знаходяться у внутрішніх водах або територіальному морі держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

1.1 підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

1.2 розслідувати будь-який нещасний випадок, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам органів влади держави перебування;

1.3 вирішувати спори між капітаном та членами екіпажу, включаючи спори щодо заробітної платні і зобов'язань, передбачених договором про найм, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

1.4 вживати заходів для забезпечення капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги або репатріації;

1.5 приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна;

1.6 вирішувати також інші проблеми, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави.

2. Капітан і члени екіпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законів і правил держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити будь-яких примусових заходів або доручити провести яке-небудь розслідування на борту судна акредитуючої держави, вони завчасно повідомляють консульську установу з тим, щоб консульська посадова особа або її представник був присутній при здійсненні цих заходів. Якщо, у випадку терміновості, завчасне повідомлення неможливе, консульська установа має бути негайно інформована про вжиті компетентними органами держави перебування заходи, а на прохання консульської посадової особи - про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або кого-небудь із членів екіпажу.

3. Положення 1 і 2 цієї статті не застосовуються при звичайних інспекціях, здійснюваних компетентними органами держави перебування по лінії митниці, адміністрації портів, карантину, прикордонного контролю, а також при вжитті заходів щодо безпеки навігації на морі або запобігання забруднення вод.

4. Компетентні органи держави перебування не можуть втручатися у внутрішні справи будь-якого судна акредитуючої держави, якщо не порушуються спокій, безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком випадків коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або за згодою консульської посадової особи акредитуючої держави.

1. Якщо судно, яке перебуває у плаванні під прапором акредитуючої держави, зазнає катастрофи або аварії, сяде на мілину або з будь-яких інших причин не зможе продовжувати самостійне плавання, компетентні органи держави перебування негайно повідомлять консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку людей, які є на борту судна, вантажу та іншого майна.

2. Компетентні органи держави перебування не перешкоджають консульській посадовій особі надавати допомогу будь-якому судну, що зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання, його екіпажу та пасажирам, і з цією метою консульська посадова особа може звертатися за сприянням до органів влади держави перебування.

3. Органи влади держави перебування негайно інформують консульську установу у випадку, якщо судно акредитуючої держави зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання, або будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайдені на березі, або доставлені у порт держави перебування, якщо капітан, власник, судновий агент або представник страхової компанії не присутні або не можуть вжити заходів для зберігання або розпорядження цим майном. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхідних заходів від їх імені.