Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Болгарія, іменовані надалі "Договірними Сторонами",

бажаючи розвивати співробітництво в сфері боротьби з нелегальною міграцією, полегшити приймання та передачу осіб, що незаконно в'їжджають та/або проживають на території держави однієї із Договірних Сторін,

враховуючи положення діючих для Договірних Сторін Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року та Конвенції про статус біженців, підписаної 28 липня 1951 року в Женеві, доповненої Протоколом про статус біженців, підписаним 31 січня 1967 року в Нью-Йорку,

погодилися про наступне:

Для цілей цієї Угоди, перераховані нижче терміни мають наступне значення:

1. "Іноземець" - особа, що не є громадянином ні України ні Республіки Болгарія.

2. "Віза" - відмітка, що визначає дійсний дозвіл, виданий компетентним органом держави Договірної Сторони, яка надає право особі на один чи більше в'їздів на територію держави відповідної Договірної Сторони і перебування на цій території певний строк.

3. "Дозвіл на перебування" - дійсний дозвіл, виданий компетентним органом держави Договірної Сторони, що надає право особі на перебування на території її держави і багаторазовий в'їзд на цю територію на час дії дозволу.

1. Кожна Договірна Сторона, на прохання іншої Договірної Сторони без особливих формальностей приймає особу, яка не виконує умови в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, за умови якщо встановлено, що така особа є громадянином держави запитуваної Договірної Сторони.

Таке ж правило застосовується і щодо особи, яка після в'їзду на територію запитуючої Договірної Сторони втратила громадянство запитуваної Договірної Сторони або позбавлена її громадянства на її прохання, без наявності відкритої процедури набуття громадянства запитуючої Договірної Сторони.

2. На прохання запитуючої Договірної Сторони запитувана Договірна Сторона без зволікання видає проїзні документи, необхідні для репатріації особи, що повинна бути прийнята назад.

1. Громадянство вважається встановленим при наявності дійсного національного паспорта або дійсного документа, що посвідчує особу, виданого компетентними органами держави запитуваної Договірної Сторони її громадянам.

2. У випадку, якщо запитувана Договірна Сторона не може підтвердити громадянство особи в термін, встановлений пунктом 1 Статті 9 цієї Угоди, вона приймає таку особу назад і продовжує перевірку.

3. У випадку виникнення розбіжностей між Договірними Сторонами щодо громадянства особи, або якщо її особистість не може бути встановлена, запитувана Договірна Сторона приймає особу назад при наявності:

а) національного паспорта, іншого проїзного документа або документа, що посвідчує особу, виданого компетентним органом держави запитуваної Договірної Сторони, термін дії якого минув;

б) задокументованого у встановленому порядку пояснення особи про належність до громадянства запитуваної Договірної Сторони, наданого нею компетентним органам запитуючої Договірної Сторони при можливій присутності представника компетентних органів запитуваної Договірної Сторони, і за умови визнання цього пояснення запитуваною Договірною Стороною;

в) інших доказів, що визнаються запитуваною Договірною Стороною.

4. Якщо буде встановлено, що прийнята назад особа була іноземцем до моменту залишення території держави запитуючої Договірної Сторони і стосовно неї не можна застосувати положення Статей 4 і 5 цієї Угоди, запитуюча Договірна Сторона приймає таку особу назад без зволікання.

Кожна із Договірних Сторін приймає назад без особливих формальностей іноземця, якому відмовлено в праві на в'їзд на територію держави іншої Договірної Сторони, якщо встановлено, що він прибув на територію її держави безпосередньо з території держави першої Договірної Сторони.

1. Кожна Договірна Сторона, на письмову заяву іншої Договірної Сторони, приймає назад іноземця, що прибув на територію держави запитуючої Договірної Сторони безпосередньо з території держави запитуваної Договірної Сторони і не відповідає вимогам про в'їзд або перебування, встановленим законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.

2. Кожна із Договірних Сторін, на письмову заяву іншої Договірної Сторони, приймає назад іноземця, що не відповідає вимогам про в'їзд або перебування, встановленим законодавством держави запитуючої Договірної Сторони, і який має дійсний дозвіл на перебування, дійсну візу або інший дійсний документ, виданий компетентними органами держави запитуваної Договірної Сторони, що надає особі право на в'їзд або на перебування на території держави запитуваної Договірної Сторони.

Не існує обов'язку зворотного приймання відповідно до Статей 4 і 5 цієї Угоди стосовно іноземців, що в'їхали на законних підставах на територію держави запитуючої Договірної Сторони або згодом отримали дозвіл на перебування, виданий компетентними органами держави цієї Договірної Сторони. Якщо компетентні органи обох Договірних Сторін видали в'їзну візу або дозвіл на перебування такому іноземцю, Договірна Сторона, термін візи або дозволу на перебування якого минає пізніше, приймає особу назад.

1. Відповідно до цієї Угоди кожна Договірна Сторона дозволяє транзитний проїзд іноземців через свою територію у випадку процедури в зв'язку з зворотним поверненням у третю країну або при відмові у в'їзді, якщо інша Договірна Сторона направить письмове прохання. Запитувана Договірна Сторона може висунути вимогу при транзитному проїзді через територію її держави забезпечити присутність представника компетентних органів іншої Договірної Сторони в якості супроводжуючого.

2. Запитуюча Договірна Сторона повинна забезпечити всі необхідні документи для проїзду до держави - мети поїздки.

3. Запитувана Договірна Сторона видає безкоштовно транзитну візу такому іноземцю і супроводжуючим його особам у відповідності із своїм національним законодавством.