В зв'язку з запитами щодо практики вирішення спорів, пов'язаних з розірванням договору оренди нежилих приміщень, Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Нежилі приміщення, які належать державним підприємствам та організаціям, є їх індивідуально визначеним майном і тому відносини між ними і орендарями цих приміщень регулюються Законом України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (статті 1 та 4 цього Закону).

Оренда нежилих приміщень, які належать до інших форм власності, регулюється положенням цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди.

2. Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Статтею 258 Цивільного кодексу України також передбачено, що цей строк визначається за погодженням сторін, але якщо інше не встановлено чинним законодавством. Чинне законодавство не встановлює будь-яких обмежень щодо строку договору оренди нежилих приміщень.

Як зазначено в пункті 2 статті 19 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Чинне законодавство не встановлює строк, в який орендодавець майна державних підприємств та організацій повинен заявити про припинення або зміну договору після закінчення його строку. Отже таку заяву заінтересована сторона може зробити в будь-який час до закінчення строку дії договору оренди. Якщо цього не було зроблено, то договір оренди майна державних підприємств та організацій вважається продовженим на той самий строк, який був передбачений попереднім договором.