Останнім часом під впливом ряду факторів відбувається зростання злочинності, у тому числі тяжких злочинів. Намітилась стійка тенденція до збільшення питомої ваги осіб, засуджуваних за вчинення повторних злочинів. Більше третини цих осіб вчинили злочини протягом першого року після відбуття покарання. Не знижується повторна злочинність неповнолітніх.

Обговоривши матеріали про судову практику застосування законодавства в справах про повторні злочини, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України, керуючись роз'ясненнями, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України з цього питання, в основному правильно розглядають справи про повторні злочини.

Разом з тим у діяльності судів є ще помилки та недоліки.

Не всі суди пред'являють належну вимогливість до якості матеріалів дізнання і попереднього слідства.

Іноді до розгляду приймаються справи, по яких з достатньою повнотою не з'ясовувались дані про минулі судимості особи, притягнутої до відповідальності, фактичний строк відбутого покарання, підстави звільнення її від відбуття покарання, інші обставини. Самі суди не завжди заповнюють прогалини, які допускають органи дізнання та попереднього слідства.

Окремі суди недооцінюють підвищену суспільну небезпеку повторних злочинів і призначають у ряді випадків необгрунтовано м'які міри покарання особам, які вперто не бажають стати на шлях чесного трудового життя, неправильно призначають раніше судимим види виправно-трудових установ, допускають помилки при вирішенні питання про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом.

Мають місце факти необгрунтованого умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання та умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці осіб, які не стали на шлях виправлення.

Суди не завжди реагують на упущення в діяльності місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування по трудовому та побутовому влаштуванню осіб, звільнених з місць позбавлення волі, недоліки у роботі органів внутрішніх справ, трудових колективів, громадськості по запобіганню повторним злочинам і адміністрації виправно-трудових установ по вихованню засуджених.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів республіки на необхідність рішучого усунення зазначених недоліків.

Неухильно виконуючи вимоги закону і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 року N 5 "Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини", суди повинні вжити заходів до дальшого поліпшення діяльності по розгляду справ, не допускаючи послаблень до осіб, що вчинили злочини повторно.

2. Судам належить підвищити вимогливість до якості матеріалів дізнання і попереднього слідства по з'ясуванню даних про минулі судимості особи, притягнутої до відповідальності, фактичний строк відбутого покарання і підстави звільнення її від відбуття покарання.

У разі встановлення істотної неповноти або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, а також інших обставин, передбачених ст. 246 КПК України, суд повинен вжити усіх передбачених законом заходів до заповнення допущених прогалин, а при неможливості їх усунення - вирішити питання про направлення справи на додаткове розслідування.

3. Додержуючись вимог закону про індивідуалізацію покарання, суди зобов'язані призначати, як правило, передбачені законом суворі міри покарання особам, які раніше засуджувалися і вперто не бажають залучатися до чесного трудового життя, враховуючи, що необгрунтоване призначення м'яких мір покарання рецидивістам не сприяє меті їх перевиховання і виправлення, а також запобіганню вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Судам слід мати на увазі, що однією з необхідних умов для правильного призначення покарання за сукупністю вироків є суворе додержання загальних начал призначення покарання і вимог ст. 43 КК України. Призначаючи остаточне покарання за кількома вироками, суд повинен враховувати тяжкість раніше і знову вчиненого злочину, дані про особу винного, а також обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.