Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в справах про порушення правил про валютні операції, Пленум зазначає, що суди в основному вірно застосовують чинне законодавство. Однак мають місце окремі розбіжності у визначенні змісту поняття валютних операцій, за порушення правил проведення яких передбачено відповідальність, неправильне розуміння адміністративної преюдиції, неоднаковий підхід до визначення долі предметів незаконних валютних операцій тощо.

З метою забезпечення однакового підходу судів до застосування законодавства про порушення правил про валютні операції та у зв'язку з питаннями, які виникають при судовому розгляді справ цієї категорії, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на те, що перелік валютних цінностей, наведений у ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Цим Декретом до валютних цінностей віднесені:

а) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

б) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

в) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

г) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

д) монетарні метали - золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

До ювелірних і побутових виробів із цих металів слід відносити такі, що виготовлені як промисловим, так і побутовим способом. Виходячи зі змісту п.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей належать також напівфабрикати ювелірних, промислових і побутових виробів, деталі до них, виробничі відходи монетарних металів.

2. Судам слід мати на увазі, що згідно з п.4 ст.5 Декрету та постановою Правління Національного банку України від 27 вересня 1995 р. N 243 "Про затвердження порядку надання ліцензій Національного банку України на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями" генеральна й індивідуальна ліцензії надаються лише на операції з іноземною валютою та золотом, а також із металами іридієво-платинової групи. Індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції.

3. Відповідно до диспозиції ст.80 КК об'єктивна сторона передбаченого нею злочину виражається в одній із п'яти операцій, вчинених без відповідного дозволу (ліцензії): скуповуванні, продажу, обміні, використанні валютних цінностей як засобу платежу та використанні їх як застави.

Під скуповуванням слід розуміти дії, пов'язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність.

Продаж валютних цінностей - це їх оплатне відчуження іншим особам.

Обміном є операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності взамін на інші.

Використання валютних цінностей як засобу платежу - це розрахунок ними за товари, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності тощо.

Використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.

Наведений перелік незаконних валютних операцій є вичерпним, а тому інші операції з валютними цінностями, не зазначені в диспозиції ст.80 КК (розмін, позика, дарування, передача за заповітом чи отримання у спадщину тощо), не містять складу злочину, передбаченого цією статтею.

Разом з тим одержання валютними цінностями процентів за договором позики слід вважати їх використанням як засобу платежу за надану послугу, що тягне відповідальність за ст.80 КК за наявності передбачених нею підстав.

4. За змістом ст.5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юридичним особам. У зв'язку з цим операції, під час яких валютні цінності скуповуються, продаються, обмінюються чи використовуються як засіб платежу або як застава, вчинені безпосередньо між фізичними особами, є незаконними.

Операції з валютними цінностями, вчинені фізичними особами через посередництво юридичної особи, яка має відповідну ліцензію, складу злочину не містять.

5. Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим злочином з моменту здійснення відповідної незаконної угоди щодо валютних цінностей, у процесі якої відбулася їх повна чи часткова передача іншій особі.

Дії, спрямовані на укладення такої угоди (наприклад, спроба продати, купити, обміняти валютні цінності або використати їх як засіб платежу чи як заставу) слід розцінювати як замах на порушення правил про валютні операції і кваліфікувати за статтями 17, 80 КК.

6. Звернути увагу судів на те, що при розгляді справ, у яких дії винного кваліфіковано за ч.1 ст.80 КК за ознакою порушення правил про валютні операції, вчиненого протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, необхідно перевіряти обгрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення.