Другий сенат Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) 20 січня 2025 року ухвалив Рішення № 2-р(II)/2025 у справі № 3-131/2023(242/23) за конституційною скаргою Конторського Петра Федоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Рішення).

На підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 74 Регламенту Конституційного Суду вважаю за потрібне викласти окрему думку (збіжну) щодо Рішення та низки значущих, на мою думку, понять і явищ.

1. За результатами здійснення конституційного контролю в цій справі Конституційний Суд:

- визнав такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину першу статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон) ( пункт 1 резолютивної частини);

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, а саме: "касаційної скарги на рішення суду" ( пункт 2 резолютивної частини ).

2. Конституційний Суд, установивши невідповідність Конституції України (неконституційність) окремого припису підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, для забезпечення юридичної визначеності в унормуванні відповідної ділянки цивільних процесуальних відносин та надання Верховній Раді України строку для внесення змін до Закону відтермінував утрату чинності припису, що визнаний неконституційним, на шість місяців із дня ухвалення Рішення ( пункт 3 резолютивної частини ).

3. У Рішенні від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018 Конституційний Суд виснував, що "право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя" (друге речення абзацу восьмого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Статтею 55 Конституції України гарантоване не лише право на судовий захист, а й на всі його складники, зокрема право на доступ до суду.

Для того щоби право на доступ до суду було практичним та ефективним, особа повинна мати реальну можливість його реалізувати.

4. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду встановлюється в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Важливо, що, ураховуючи, зокрема, окреслений Конституційним Судом предмет конституційного контролю у цій справі, неконституційним визнано не підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону в цілому, а лише його окремий припис: "касаційної скарги на рішення суду".

5. Застосувавши у цій справі трискладовий тест, Конституційний Суд у Рішенні дійшов висновку про те, що:

- "окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону є чітким і зрозумілим та відповідає вимозі юридичної визначеності" ( абзац п’ятий підпункту 4.5 пункту 4 мотивувальної частини);

- "мета внормування окремим приписом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставки судового збору за подання касаційної скарги є правомірною" ( абзац восьмий підпункту 4.8 пункту 4 мотивувальної частини ).

6. Досліджуючи окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону в аспекті його домірності, Конституційний Суд з’ясував, що Конторський П.Ф. та його представник кілька разів звертались до Верховного Суду у цивільній справі № 473/3635/21 з клопотаннями про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги з посиланням на те, що майнове становище Конторського П.Ф. не надає йому можливості сплатити таку велику суму судового збору. Однак Верховний Суд ухвалами від 8 листопада 2022 року, 19 січня 2023 року та 21 лютого 2023 року-1 відмовив у задоволенні цих клопотань.

Отже, лише на сплату судового збору за подання касаційної скарги Конторський П.Ф. згідно з ухвалами Верховного Суду мав витратити 12860 грн. Водночас відповідно до поданих документів його дохід у 2021 році становив 90558,10 грн, а в період із січня до вересня 2022 року - 54418,37 грн.

7. Мотивуючи Рішення в частині оцінки домірності окремого припису підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що "визначення розміру ставки судового збору за подання касаційної скарги окремим приписом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону не є гнучким та пов’язує можливість доступу до Верховного Суду як суду касаційної інстанції не з питанням суті цивільного спору, іншими питаннями права, зокрема потребою усунення порушень норм матеріального та (або) процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків у рішеннях судів першої та (або) другої інстанцій, а лише з фінансовим питанням.

<...> суб’єкт права на конституційну скаргу за подання до суду касаційної скарги мав сплатити судовий збір, що становив велику частину його річного доходу та значну частку розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом, що унеможливило для Конторського П.Ф. реалізацію в його цивільній справі права, гарантованого частиною першою статті 55, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України " (абзаци перший, другий підпункту 4.14 пункту 4 мотивувальної частини ).

Отже, встановлена в Рішенні конституційна вада підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону в цілому та його окремого припису, що був визнаний неконституційним, полягала не у згаданих у цій нормі "200 відсотків ставки" судового збору-2, а в тому, що цей припис не встановив такого порядку визначення ставки судового збору за подання касаційної скарги, розмір якого забезпечив би досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом в отриманні судового збору для фінансування здійснення правосуддя та приватним - у сплаті домірного розміру судового збору.