Обговоривши узагальнення судової практики у справах про хуліганство, Пленум Верховного Суду України вважає, що суди України в основному правильно застосовують законодавство по цій категорії справ.

Проте в діяльності судів ще є істотні недоліки.

Окремі суди не пред'являють належної вимогливості до якості дізнання та попереднього слідства в справах цієї категорії, самі порушують вимоги ст.22 КПК України, у зв'язку з чим не в усіх випадках встановлюються мотиви і цілі вчинених дій та спрямованість умислу винних, не завжди всебічно і повно досліджуються обставини пред'явленого обвинувачення, а також не виявляються всі учасники правопорушень.

Деякі суди як хуліганство кваліфікують дії осіб, які вчинили більш тяжкі злочини, засуджують за ч.1 ст.206 КК України осіб, які вчинили злісне чи особливо злісне хуліганство, кримінально каране хуліганство розцінюють як дрібне хуліганство і, навпаки, до кримінальної відповідальності притягують осіб, які вчинили дрібне хуліганство. Допускають інші помилки при кваліфікації дій винних.

Деякі суди несвоєчасно розглядають кримінальні справи про хуліганство, належним чином не реагують на випадки порушення строків дізнання та попереднього слідства.

Окремі суди приймають до розгляду неналежно оформлені справи про дрібне хуліганство, в яких не вказуються обставини правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, іноді без достатніх підстав суддями застосовуються арешти замість інших заходів адміністративного стягнення чи громадського впливу.

Не всі суди виконують вимоги закону про виявлення і усунення причин та умов, що сприяли вчиненню хуліганства.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність усунення зазначених недоліків і поліпшення всієї їх діяльності по розгляду справ про хуліганство.

2. Судам слід забезпечити всебічне дослідження зібраних по справі матеріалів про хуліганство, звертаючи увагу на повноту дізнання і попереднього слідства з тим, щоб вирок був обгрунтований на доказах, ретельно перевірених при судовому розгляді. Суди зобов'язані, зокрема, виясняти всі фактичні обставини справи, в тому числі направленість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій кожного із учасників хуліганства, а також, чи супроводжувались ці дії порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства. При цьому судам належить привести у вироку докази, що стверджують винність кожного з підсудних у вчиненні хуліганства, а також обгрунтувати кваліфікацію дій кожного з них.

3. Суди повинні дотримуватись принципу індивідуалізації відповідальності. При призначенні покарання враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого хуліганства, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи суворі міри покарання злісним хуліганам і рецидивістам, судам поряд з цим слід застосовувати міри покарання, не пов'язані з позбавленням волі, до осіб, які вперше вчинили менш небезпечні хуліганські дії і можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства.

4. З особливою увагою судам належить підходити до розгляду справ про хуліганство відносно неповнолітніх та до призначення їм покарання. При розгляді таких справ необхідно ретельно та всебічно досліджувати обставини, пов'язані з правопорушенням, а також умови, при яких воно було вчинене.

5. У справах про хуліганство суди повинні пред'являти високу вимогливість до якості дізнання і попереднього слідства. У постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку повинні бути зазначені дії обвинуваченої особи, наслідки її дій, а також кваліфікуючі ознаки складу злочину, з обов'язковою вказівкою цих ознак.

Зазначені дії та ознаки повинні бути наведені також у вироку суду.

Суди не вправі без повернення справи на додаткове розслідування вказувати у вироку кваліфікуючі ознаки хуліганства, які не були пред'явлені особі органами попереднього слідства чи дізнання.

6. При вирішенні питання про порушення кримінальної справи за ч.1 ст.206 КК України за матеріалами, які надійшли від органів дізнання, у випадках відсутності складу злочину суддя відмовляє в порушенні кримінальної справи. Питання про адміністративну відповідальність такої особи, якщо до цього є підстави, вирішується суддею.

У зв'язку з тим, що по справах про злочини, передбачені ч.1 ст.206 КК України встановлений особливий порядок дослідження обставин вчиненого злочину і направлення матеріалів до суду, зміна в суді кваліфікації дій винної особи на статті кримінального закону, що передбачають відповідальність за злочини, по яких обов'язкове провадження розслідування, не допускається. Кримінальна справа в таких випадках повинна бути направлена для провадження дізнання або попереднього слідства.

7. Кваліфікуючи дії винного за ч.2 ст.206 КК України за ознаками, що особа раніше судима за хуліганство, суди повинні мати на увазі, що минула судимість враховується лише в тих випадках, коли вона не знята або не погашена у встановленому законом порядку. При цьому кваліфікуючою ознакою хуліганства є минула судимість за однією з частин ст.206 КК України.

8. При кваліфікації хуліганських дій за ч.2 ст.206 КК України за ознакою особливої зухвалості або виняткового цинізму судам належить враховувати в кожному випадку конкретні обставини справи, в тому числі час, місце та характер вчинення цього злочину.

Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості може бути визнане таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до суспільства, супроводжувалось, наприклад, насильством з заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке тривалий час і вперто не припинялось, або було пов'язане із знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту та інше.

Злісним хуліганством, яке відзначалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані хуліганські дії, що супроводжувались демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності, знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані, та ін.

9. Опір, вчинений щодо особи, яка клала край хуліганським діям, охоплюється складом хуліганства. Але у випадках, коли внаслідок застосованого при цьому насильства винним вчиняється ще й інший, більш тяжкий злочин, він потребує додаткової кваліфікації за іншими статтями КК України.

Опір, вчинений після припинення хуліганських дій, в тому числі і у зв'язку з затриманням винної особи, не повинен розглядатися як кваліфікуюча ознака хуліганства і підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів.

Не повинне кваліфікуватися за ч.2 ст.206 КК України дрібне хуліганство, пов'язане з опором працівнику міліції, члену громадського формування з охорони громадського порядку, а також військовослужбовцю або представнику влади чи представнику громадськості, які виконують обов'язки по охороні громадського порядку, а так само громадянину, що присікає дрібне хуліганство.

10. Погроза вбивством, насильством чи знищенням майна відносно судді, а так само щодо його близьких родичів у зв'язку зі здійсненням суддею правосуддя, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, повинна кваліфікуватись за сукупністю статей 176-2 і 206 КК України.

Так само повинна кваліфікуватись погроза вбивством, насильством чи знищенням майна відносно осіб, зазначених у статтях 189-2 та 190 КК України, у зв'язку з названою в цих статтях діяльністю, якщо вона поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства.

Образа працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з охороною громадського порядку, а так само судді у зв'язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя, поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, повинна кваліфікуватися за відповідною частиною ст.206 КК і відповідно за статтями 176-3, 189-1 КК.

11. Публічний глум над Державним гербом, Державним прапором або Державним гімном України або офіційно встановленим або піднятим гербом чи прапором іноземної держави, глум над могилою, умисне знищення, зруйнування чи зіпсування пам'яток історії культури або природних об'єктів, взятих під охорону держави, вчинені з хуліганських спонукань, повинні кваліфікуватися відповідно за статтями 187-2, 207, 212 та ч.2 ст.206 КК України.