Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання незаконною та скасування постанови

за апеляційною скаргою ВРУ на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2019 року (судді Смокович М.І., Бевзенко В.М., Білоус О.В., Шарапа В.М., Стрелець Т.Г.),

У червні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ про визнання незаконною та скасування Постанови ВРУ від 23 травня 2013 року № 311-VII про звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з посад суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги (далі - Постанова) відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року).

На обґрунтування позову послалися на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВРУ не врахувала їхньої позиції, чим позбавила можливості вплинути на результат голосування, що призвело до порушення права на справедливий розгляд, передбаченого статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Вважають, що застосування такої найсуворішої санкції, як звільнення з посади, не відповідає принципу пропорційності, передбаченому пунктом 5.1 Європейської хартії про статус суддів .

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1 подала до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву проти України, в якій скаржилася на порушення пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції , посилаючись на те, що провадження стосовно її звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а також незаконне звільнення значним чином вплинуло на її приватне життя.

З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об'єднані відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду .

19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 (№ 57154/13), яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності і безсторонності та статтю 8 Конвенції , якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Рішення Суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2013 року з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду; далі - КАС), в якій просила скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов повністю.

За наслідками розгляду справи за заявою ОСОБА_1 Верховний Суд України 7 серпня 2017 року прийняв постанову, якою з огляду на зазначені вище висновки ЄСПЛ у рішенні від 19 січня 2017 року у справі "Куликов та інші проти України" скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_1, а справу в цій частині передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

З початком роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 березня 2019 року позов ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови задовольнив повністю: визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за порушення присяги.

Не погодившись із таким рішенням суду, ВРУ звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно і неповно дослідив докази та встановив обставини справи, а тому таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню. На думку ВРУ, приймаючи оскаржувану Постанову, ВРУ діяла на законних підставах із дотриманням процедури звільнення позивача з посади судді у зв'язку із порушенням нею присяги судді, яка визначена Конституцією України та законами України. Скасовуючи Постанову ВРУ, суд першої інстанції не вказав, у чому полягає його неправомірність та незаконність.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення з тих підстав, що оскаржуване судове рішення є законним, прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі ВРУ доводи та надані на противагу їм аргументи позивача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Указом Президента України від 4 листопада 2004 року № 1367/2004 "Про призначення суддів", зокрема ОСОБА_1, призначено на посаду судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п'ять років.

14 грудня 2004 року ОСОБА_1 прийняла присягу судді.

Постановою ВРУ від 9 вересня 2010 року № 2512-VI її обрано суддею цього ж суду безстроково.

У провадженні суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 була кримінальна справа щодо обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених пунктом 7 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_6 - у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою та другою статті 296 КК, ОСОБА_7 - у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК, ОСОБА_8 - у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК.

Цю кримінальну справу неодноразово розглядали різні судові інстанції. Криворізький районний суд Дніпропетровської області вироком від 23 червня 2011 року визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 7 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 263 КК, і на підставі частини першої статті 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив покарання - 14 років позбавлення волі; ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою та другою статті 296 КК, і на підставі частини першої статті 70 КК остаточно призначив покарання - 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК, та призначено кожному з них окремо покарання - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 цього Кодексу їх звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 2 роки.

Ухвалою від 7 вересня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року скасував, а справу направив на новий судовий розгляд.

21 березня 2012 року колегія суддів Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_1 та ОСОБА_14 ухвалили вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтею 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця), частиною першою статті 263, частиною другою статті 296 КК, і призначено покарання відповідно до частини першої статті 70 КК у виді 3 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК його було звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки, на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію в 2011 році" його звільнено від призначеного покарання; ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 296 КК, та на підставі частини першої статті 70 КК призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, від відбування якого на підставі статті 75 вказаного Кодексу він був звільнений з випробувальним строком на 2 роки, від призначеного покарання був звільнений на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію в 2011 році"; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК, кожному з них окремо призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК кожного з них звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки.

Суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_14 написала окрему думку щодо вироку суду, в якій, зокрема, вказала, що дії ОСОБА_5 стосовно потерпілого ОСОБА_9 повністю охоплюються частиною другою статті 115, частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 263 КК.

3 липня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив вирок, яким скасував вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_5 і призначення засудженому покарання. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 7 частини другої статті 115, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 296 КК України , на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу призначено йому покарання у виді 14 років позбавлення волі; ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 296 КК, на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" його звільнено від призначеного покарання; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК, призначено кожному з них окремо покарання - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 КК їх звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. В іншій частині вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року залишено без змін.