Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого, доповідача,

Саса Сергія Володимировича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Зеленяк Габрієлли Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Мельника М.І. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Зеленяк Г.В. звернулась до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8,частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) положень пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 Кодексу для цілей Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев'ятою статті 19 Кодексу для цілей Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 Кодексу передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Із аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що до Берегівського районного суду Закарпатської області звернулася Магурська Ж.Ф. з позовом до Зеленяк Г.В. про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, у якому просила стягнути з Зеленяк Г.В. на свою користь майнову шкоду у розмірі 64 398 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000 грн та судові витрати.

Берегівський районний суд Закарпатської області рішенням від 16 липня 2018 року позовні вимоги Магурської Ж.Ф. задовольнив частково, зокрема стягнув з Зеленяк Г.В. у відшкодування матеріальної шкоди -64 398 грн, моральної шкоди - 20 000 грн, витрати на правову допомогу -7 000 грн та проведення експертизи - 5 082 грн.

Закарпатський апеляційний суд постановою від 19 лютого 2019 року змінив рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2018 року в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з Зеленяк Г.В. на користь Магурської Ж.Ф., зменшивши суму такої шкоди до 10 000 грн.

Верховний Суд ухвалою від 5 квітня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Зеленяк Г.В. на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, вказавши, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі; ціна позову у якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню; касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 Кодексу випадки, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що "законність і обґрунтованість судових рішень, ухвалених судом, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в касаційному порядку", та стверджує, що внаслідок застосування в остаточному судовому рішенні у його справі положень пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу зазнало порушення право, гарантоване пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначається обґрунтування тверджень щодонеконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Порушуючи питання про невідповідність положень пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу частині першій статті 8, частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, автор клопотання обмежився цитуванням окремих статей Кодексу, Основного Закону України, а також рішень Європейського суду з прав людини. Однак таке цитування без наведення аргументів невідповідності Конституції України оспорюваних положень закону не є обґрунтуванням тверджень щодо їх неконституційності (ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018, від 24 травня 2018 року № 24-у/2018, від 31 травня 2018 року № 27-у/2018, від 7 червня 2018 року № 34-у/2018).