Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого, доповідача,

Саса Сергія Володимировича,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Тальянова Євгена Володимировича щодовідповідності Конституції України (конституційності) частини першоїстатті 64, частин першої, третьої статті 81 Кримінального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Мельника М.І. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Тальянов Є.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 28 Конституції України (конституційність) частину першу статті 64 Кримінального кодексу України (далі - Кодекс), частині першій статті 8, статті 21, частині другій статті 24, частині третій статті 63 Основного Закону України - частини першу, третю статті 81 Кодексу.

Із аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що військовий апеляційний суд Західного регіону вирокомвід 24 квітня 2002 року визнав Тальянова Є.В. винним у вчиненні злочинів тазасудив до покарання у виді довічного позбавлення волі. Верховний Суд України ухвалою від 9 липня 2002 року змінив зазначений вирок,перекваліфікував дії та остаточно визнав Тальянова Є.В. засудженим додовічного позбавлення волі з позбавленням військового звання "лейтенант".

Тальянов Є.В. звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення відвідбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Чортківськийрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 19 січня 2018 рокувідмовив йому в задоволенні цього клопотання. Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу Тальянова Є.В. залишив без задоволення, а ухвалу Чортківського районногосуду Тернопільської області від 19 січня 2018 року - без змін. Апеляційнийсуд Тернопільської області обґрунтував своє рішення тим, що призначене Тальянову Є.В. покарання у виді довічного позбавлення волі не єпокаранням, призначеним на певний строк, тому на нього не поширюєтьсядія статті 81 Кодексу, та що "до врегулювання цього питання унаціональному законодавстві, умовно-дострокове звільнення засудженого додовічного позбавлення волі, про що Тальянов Є.В. ставить питання вподаному ним до суду першої інстанції клопотанні, законодавчо непередбачено".

Суб'єкт права на конституційну скаргу стверджує, що апеляційний суд Тернопільської області, застосовуючи частину першу статті 64, частини першу, третю статті 81 Кодексу, не врахував практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Вінтер та інші проти Сполученого Королівства" від 9 липня 2013 року та у справі "Ласло Магярпроти Угорщини" від 20 травня 2014 року), вимог статті 3 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), частини другої статті 28 Конституції України, які мають вищу юридичнусилу, ніж вказані норми Кодексу. Крім того, на думку автора клопотання,зазначений суд знехтував принципом верховенства права, що призвело допорушення його прав, гарантованих частиною другою статті 28 Конституції України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду Українивиходить із такого.

2.1. Згідно з Конституцією України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів (пункт 1 частини першоїстатті 150); Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційноюскаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішеннів її справі закон України суперечить Конституції України (стаття 151-1).

Тальянов Є.В. вважає, що "з урахуванням" практики Європейського суду з прав людини частина перша статті 64 Кодексу суперечить статті 3 Конвенції, частині другій статті 28 Конституції України, оскільки "такий видпокарання, як довічне позбавлення волі в Україні не є зменшуваним".

Автор клопотання, стверджуючи про неконституційність частин першої, третьої статті 81 Кодексу, вказує на можливість застосуванняумовно-дострокового звільнення від відбування покарання для осіб, зазначених у частині першій статті 81 Кодексу, та неможливість застосування такого звільнення до нього як засудженого до довічногопозбавлення волі, що, на його думку, порушує гарантоване статтею 21 Конституції України право на рівність у гідності та правах.

Зі змісту конституційної скарги випливає, що Тальянов Є.В. фактично стверджує про неврегульованість у частинах першій, третій статті 81 Кодексу питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб, яківідбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що неналежне законодавче врегулювання або його відсутність не може бути підставою длявідкриття конституційного провадження у справі ( ухвали від 21 березня2002 року № 9-у/2002, від 27 лютого 2013 року № 8-у/2013), а такожнаголошував на тому, що заповнення прогалин у нормативно-правових актах,прийняття законів, внесення до них змін і доповнень, узгодження їхположень між собою є прерогативою Верховної Ради України і не належитьдо його повноважень ( ухвали від 15 лютого 2007 року № 15-у/2007, від 19 травня 2009 року № 27-у/2009, від 24 червня 2009 року № 34-у/2009, від 8 липня 2014 року 74-у/2014).