Конституційний Суд України у складі суддів:

Кривенка Віктора Васильовича - головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича - доповідача,

Колісника Віктора Павловича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 1, частин першої, другої, третьої, шостої, сьомої, чотирнадцятої статті 3, пунктів 1, 2, 3частини першої статті 5, частини першої статті 6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" від 3 лютого 2015 року № 141-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2015 p., № 13, ст. 87) з наступними змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Касмініна О.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 47 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 1, частин першої, другої, третьої, шостої, сьомої, чотирнадцятої статті 3, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 5, частини першої статті 6 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" від 3 лютого 2015 року № 141-VIII з наступними змінами (далі - Закон № 141). У разі визнання оспорюваних положень такими, що не відповідають Конституції України, автори клопотання просять визнати неконституційним Закон № 141 у цілому.

У конституційному поданні вказується, що наведені положення Закону № 141 не відповідають положенням частини другої статті 5, частини першої статті 6, статті 7, частин другої, третьої статті 22, статті 30, частини першої статті 33, частини першої статті 38, статті 64, частин першої, другої статті 95, статті 97, частини другої статті 102, статті 106, частини першої статті 113, пунктів 3, 6 статті 116, частин першої, шостої, сьомої статті 118, пункту 2 статті 119, статей 140, 141, частини першої статті 142, частини першої статті 143 Конституції України.

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Закону № 141, автори клопотання посилаються на норми Конституції і законів України, правові позиції Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 у справі про звільнення судді з адміністративної посади та від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету, а також на Європейську хартію місцевого самоврядування 1985 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, Загальну декларацію прав людини 1948 року, Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Висновок Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) від 26 жовтня 2015 року № 803/2015.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Першою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 29 березня 2016 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" , виходить з такого.

2.1. Відповідно до статті 150 Конституції України та правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 14 листопада 2001 року № 15-рп/2001, юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні правові акти.