Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Лавриновича Олександра Володимировича - Державного секретаря Міністерства юстиції України, народного депутата України до 18 жовтня 2001 року; представників Кабінету Міністрів України Варенка Валерія Івановича - заступника Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України, Радутного Сергія Івановича - заступника начальника Головного управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України; представника Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України Єфіменка Леоніда Васильовича - заступника Державного секретаря Міністерства юстиції України; представників Верховної Ради України: Бакланової Лілії Володимирівни - головного наукового консультанта Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, Фесенка Євгена Володимировича - головного наукового консультанта Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України; Носова Владислава Васильовича - Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України; представника Міністерства внутрішніх справ України Пилипчука Миколи Олексійовича - начальника паспортного відділу Головного управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700 (ЗП України, 1995 р., N 1, ст. 9), Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року N 677 (СП СССР, 1974 г., N 19, ст. 109), та Постанови Ради Міністрів СРСР "Про деякі правила прописки громадян" від 28 серпня 1974 року N 678 (СП СССР, 1974 г., N 19, ст. 110).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700, Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року N 677, та Постанови Ради Міністрів СРСР "Про деякі правила прописки громадян" від 28 серпня 1974 року N 678.

Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 82 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спірних питань стосовно конституційності положень зазначених правових актів щодо прописки громадян.

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М.Д., пояснення Лавриновича О.В., Варенка В.І., Єфіменка Л.В., Фесенка Є.В., Носова В.В., Пилипчука М.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 48 народних депутатів України - звернувся з клопотанням визнати неконституційними підпункт 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700, яким встановлено, що паспортна служба відповідно до покладених на неї завдань організовує роботу, пов'язану із документуванням населення, пропискою, випискою, реєстрацією та обліком громадян за місцем їх проживання, здійснює контроль за виконанням громадянами і посадовими особами правил паспортної системи, а також Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року N 677, і Постанову Ради Міністрів СРСР "Про деякі правила прописки громадян" від 28 серпня 1974 року N 678, які згідно з Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 року N 1545-XII (ВВР, 1991 р., N 46, ст. 621) є чинними в Україні.

Автори конституційного подання стверджують, що названі акти суперечать статтям 24, 33, 64 Конституції України, зокрема частині другій статті 24, відповідно до якої не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання; частині першій статті 33, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом; частині першій статті 64, яка визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

2. У поясненні Кабінету Міністрів України зазначається, що існування та функціонування інституту прописки громадян у частині її дозвільного характеру не узгоджується зі статтями 24, 33, 64 Конституції України і підлягає скасуванню та заміні прописки на реєстрацію громадян. Наголошується, що прописка як форма реєстрації та обліку населення за місцем проживання не є порушенням законодавства України та загальновизнаних міжнародних норм щодо прав людини.

Президент України звертає увагу на те, що Розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи" від 18 серпня 1997 року N 298 визнано за необхідне скасувати інститут прописки, яка має дозвільний характер, і запровадити в Україні реєстрацію громадян за місцем їх постійного чи тривалого тимчасового проживання, яка має повідомний характер. Це сприятиме створенню умов для справедливої і оперативної реалізації громадянами деяких прав і свобод, виконання ними конституційних обов'язків.

Голова Верховної Ради України в листі стверджує, що положення оспорюваних актів зводяться не лише до регулювання питань, пов'язаних з пропискою громадян, вони регламентують і порядок реєстрації громадян, їх обліку тощо. Тому реєстрацію громадян у встановленому порядку, який не обмежує їхніх прав, не можна визнати неконституційною. Порушені в конституційному поданні питання значною мірою стосуються вдосконалення правового регулювання статусу громадян, що слід вирішувати шляхом прийняття відповідного закону. На розгляді у Верховній Раді України знаходяться три законопроекти з цих питань, в яких не міститься положень щодо прописки громадян.

Міністерство внутрішніх справ України інформує про те, що нині прописка в одних випадках має повідомний характер, а в інших - дозвільний. При здійсненні прописки, виписки та реєстрації громадян підрозділи паспортної служби органів внутрішніх справ керуються Положенням про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700, постановами Ради Міністрів СРСР з питань прописки і паспортної системи, Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 1992 року.

Міністерство юстиції України сповіщає, що реєстрація і облік громадян за місцем проживання не є порушенням законодавства України та загальновизнаних норм міжнародного права щодо прав людини, тоді як дозвільний порядок прописки суперечить статтям 24, 33, 64 Конституції України. Наголошується на необхідності обліку громадян для забезпечення функції контролю і прогнозування та поетапної заміни прописки на реєстрацію громадян.

3. У виступі на пленарному засіданні Конституційного Суду України представник суб'єкта права на конституційне подання Лавринович О.В. звернув увагу на те, що предметом розгляду Конституційного Суду України є інститут прописки громадян, який суперечить статтям 24, 33, 64 Конституції України. Він підкреслив, що оскільки постанови Ради Міністрів СРСР з питань прописки, названі у конституційному поданні, втратили чинність, необхідно розглядати лише питання про конституційність підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ.